09 вересня 2014 року Житомир справа № 806/3114/14
категорія 8.3.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Токаревої М.С.,
за участі секретаря Лисайчук А.О., Смолінської І.П.,
за участі представників позивача та відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом виробничо-комерційної фірми "Урарту" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Виробничо-комерційна фірма "Урарту" звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2014 року №0005082200. В обгрунтування позову позивач зазначив, що Новоград-Волинською ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку ВКФ "Урарту" з питань дитримання вимог податкового законодавства, достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" за листопад 2013 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 13 лютого 2014 року №276/2210/13577250. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2014 року №0005082200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 251904 грн. у т.ч. 201523 грн.- за основним платежем та 50381 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить визнати його протиправним і скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому зсіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, дійшов висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи Новоград-Волинською ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку ВКФ "Урарту" з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" за листопад 2013 року.
За результатами проведеної перевірки було складено акт від 13 лютого 2014 року №276/2210/13577250, яким встановлено порушення ВКФ "Урарту" вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, який підлягає перерахуванню до бюджету у сумі 201523 грн. за листопад 2013 року.
На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2014 року №0005082200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 251904 грн. у т.ч. 201523 грн.- за основним платежем та 50381 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Як вбачається з виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців єдиною особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності є керівник ВКФ "Урарту" ОСОБА_1
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача жодних довіреностей на вчинення будь яких дій що стосуються господарської діяльності ВКФ "Урарту" не видавалося.
Що стосується направленої на адресу контролюючого органу відповіді від 05 лютого 2014 року, то як пояснив у судовому засіданні керівник ВКФ "Урарту" ОСОБА_1 він у період з 19 грудня 2013 року по 30 березня 2014 року перебував за межами України, а тому не міг підписувати документи, що стосуються господарської діяльності ВКФ "Урарту".
З оглянутого у судовому засіданні паспорту ОСОБА_1 було встановлено, що він у період з 19 грудня 2013 року по 30 березня 2014 року був відсутній на території України та знаходився у республіці Арменія. Наведені обставини підтверджуються долученою до матеріалів справи копії паспорту ОСОБА_1 з відмітками про перетин ним кордонів.
Зважаючи на наведені обставини він, як єдина особа уповноважена діяти від імені ВКФ "Урарту" був позбавлений можливості на отримання копії наказу про проведення перевірок контролюючим органом, а також підписати та направити на адресу контролюючого органу 05 лютого 2014 року відповідь на запит.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що ВКФ "Урарту" мав господарські взаємовідносини з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", яке є бюджетною установою державної форми власності. Сторонами не заперечується факт надання контрагенту позивача ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" послуг спеціальними машинами та механізмами, а також постачання асфальтобетонної-дрібнозернистої щільної суміші по господарських договорах від 18.10.2013 №49-02.
Відповідач у акті перевірки вказує, що зважаючи на те, що постачання асфальтобетону, бітуму бнф 60/90 та надання послуг філії Романівський Райавтодор підпадає під визначення об'єкта оподаткування, а датами виникнення податкових зобов'язань є листопад 2013 року, то ВКФ "Урарту" повинно було відобразити податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з філією Романівський Райавтодор ДП "Житомирський облавтодоро" у листопаді 2013 року, що ним вчинено не було.
Суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу зважаючи на наступне.
Згідно з п.187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Водночас, п.187.7 ст. 187 Податкового Кодексу України чітко визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом. Дана норма встановлює виключення із загального правила визначення моменту виникнення податкового зобов'язання, виходячи із конкретних особливостей здійснення окремих операцій, який визначається за касовим методом, враховуючи несвоєчасність розрахунків певних категорій покупців товарів (робіт, послуг).
Системний аналіз наведених норм свідчить, що до дати надходження коштів на рахунок платника податків або отримання відповідної компенсації такий платник не відображає податкові зобов'язання по ПДВ (не виписує податкову накладну).
Як пояснив представник позивача розрахунок за поставлені товари та надані послуги мав відбутися після надходження бюджетного фінансування для ДП "Житомирський облавтодор", а тому і податкова накладна на поставлені товари має виписатися лише після надходження коштів.
Факт наявності заборгованості ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" по господарському договору від 18.10.2013 №49-02 перед ВКФ "Урарту" підтверджується також рішенням Господарського суду Житомирської області від 26 серпня 2014 року та ухвалою від 01 серпня 2014 року про порушення провадження у справі щодо стягнення боргу.
Наведені обставини підтверджують, що навіть на час розгляду даної справи кошти по господарському договору від 18.10.2013 №49-02 не надійшли на рахунки позивача, а тому у нього відсутні правові підстави для відображення податкових зобов'язань та виписки податкової накладної своєму контрагенту.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що при проведенні перевірки та визначенні грошових зобов'язань ВКФ "Урарту" контролюючим органом не було враховано всі факти та обставини, дотримано всіх вимог законодавства, а тому позовні вимоги є обгрунтованими, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позовні вимоги виробничо-комерційної фірми "Урарту" задовольнити.
Визнати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 14 березня 2014 року №0005082200 протиправним та скасувати його.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя М.С. Токарева
Повний текст постанови виготовлено: 16 вересня 2014 р.