Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"26" серпня 2014 р. Справа № 820/11389/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Вітер А.А.,
за участю: представника позивача Нежельської О.С.,
представника відповідача Гуда К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Алгоритм" (далі позивач або ТОВ "Алгоритм") з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі відповідач або ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова), в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000562201, №0000582201, №0000572201 від 07.03.2014.
В обґрунтування позовних вимог позивач повідомив наступне.
Позивач стверджує, що податковий орган в акті перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, безпідставно, без посилання на будь-які докази та документи, виключив зі складу витрат ТОВ «Алгоритм» витрати, понесені у зв'язку з придбанням товару (витрати, що формують собівартість реалізованих товарів) у ТОВ «Компанія «Опціон», ТОВ «Флавія», ТОВ «Компресорна техніка» в розмірі 1570746,66грн та витрати на сплату процентів по фінансовому кредиту, отриманому у ТОВ «Динеро-капітал», у сумі 1180321,00грн.
При цьому доходи, отримані позивачем, ТОВ «Алгоритм», внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія «Опціон», ТОВ «Флавія», ТОВ «Компресорна техніка», відповідачем не були виключені зі складу доходів позивача, що суперечить п.138.4 статті 138 Податкового кодексу України.
Також, позивач зазначає, що ним правомірно, у відповідності до п.141.1 статті 141 ПКУ, задекларовано витрати на сплату процентів за договором фінансового кредиту, укладеного з ТОВ «Динеро-капітал», а обмеження сумлінного платника податків на формування податкового кредиту та витрат у зв'язку з можливим порушенням його контрагентами порядку обліку та/або звітування по податкам суперечить практиці Європейського суду з прав людини. Підприємство не може нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
У судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000562201, №0000582201, №0000572201 від 07.03.2014 прийняті ДПІ у Дзержинському у районі м.Харкова на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з виявленими перевіркою порушеннями ТОВ "Алгоритм" вимог податкового законодавства.
У зв'язку із зазначеним представники відповідача просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Алгоритм» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт №547/20-30-22-01/31060274 від 20.02.2014.
Відповідно до висновків акта №547/20-30-22-01/31060274 від 20.02.2014, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Алгоритм»:
- пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 138.1 ст.138, пп. 138.1.1 п.138 ст.138, пп. 138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст. 139, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, пп. 138.10 п.138.10 ст.138, п.141.1 ст. 141 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті, у розмірі 577724 грн., у тому числі у II кварталі 2012 року у сумі 277291 грн., у ІІІ кварталі 2012 року на суму 299153 грн., у ІУ кварталі 2012 року на суму 103129 грн.;
- п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 187602 грн., в тому числі у лютому 2012 на суму 5513 грн., у березні 2012 року на суму 9156 грн., у квітні 2012 року на суму 4 498 грн., у травні 2012 року на суму 25675 грн., у червні 2012 року у сумі 32257 грн., у липні 2012 року у сумі 32673 грн., у вересні 2012 року у сумі 13912 грн., у грудні 2012 року у сумі 62470 грн., у січні 2013 року у сумі 1447 грн.
- завищено залишок від"ємного значення, який включається до податкового кредиту наступного періоду на суму 126546 грн.(декларація за грудень 2013 року).
На підставі акта перевірки №547/20-30-22-01/31060274 від 20.02.2014 складені податкові повідомлення-рішення №0000562201, №0000582201, №0000572201 від 07.03.2014.
Податковим повідомленням-рішенням №0000562201 позивачу донараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 722155,00грн, в тому числі 577724,00 грн за основним платежем та 144431,00 грн за штрафними санкціями.
Податковим повідомленням-рішенням №0000572201 ТОВ «Алгоритм» нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 234501,25 грн, в тому числі 187601,00 за основним платежем та 46900,25 грн за штрафними санкціями.
Податковим повідомленням-рішенням № 0000582201 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача в розмірі 126549,00грн.
З акта перевірки №547/20-30-22-01/31060274 від 20.02.2014 відомо, що основна сума донарахованого позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000562201 в розмірі 577724,00 грн сформовано шляхом виключення з податкового обліку ТОВ «Алгоритм» витрат, пов'язаних з придбанням у ТОВ «Компанія «Опціон», ТОВ «Флавія», ТОВ «Компресорна техніка» товарів, противаг ТШ6Д49.8.15-1, в розмірі 1 570 746,66грн, які в подальшому були реалізовані через комісіонера ТОВ «Ковельська кузня» ВАТ «Коломенський завод», Московська область, м. Коломна, вул.. Партизан,42, Росія., та витрати на сплату процентів за договором фінансовому кредиту №ФК/06/10-01 від 21 червня 2010 року, укладеному з ТОВ «Динеро-капітал», у сумі-1180321,00грн.
Основна сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000572201 у розмірі 187601,00грн та сума зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача в розмірі 126549,00грн. визначені ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова шляхом виключення зі складу податкового обліку позивача податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання ТОВ «Алгоритм» товарів у ТОВ «Компанія «Опціон», ТОВ «Флавія», ТОВ «Компресорна техніка» , а саме противаг ТШ6Д49.8.15-1
При вирішенні даного спору судом взято до уваги наступне.
Порядок визначення доходів та їх склад визначено приписами статті 135 Податкового кодексу України. Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.
Пунктом 135.2 ст.135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Питання віднесення витрат до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, склад витрат та порядок їх визнання визначено ст.ст.138-148 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.4 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом же 138.10 статті 138.10 ПКУ встановлено перелік витрат, які включаються до складу інших витрат.
Так, згідно пп.138.10.5.п.138.10 статті 138 ПКУ до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку);
Пунктом 141.1.статті 141 ПКУ передбачене, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, за визначенням п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше,: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Вимоги до податкової накладної встановлено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Отже, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.
Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Разом з цим суд зазначає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції, інакше такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що доходи, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість відповідно має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.
Судом встановлено, що позивач здійснював фінансово-господарську діяльність з ТОВ «Флавія» на підставі договору №КП-А-ФЛ-002/02-10 від 12 лютого 2010 року. Станом на 16.03.2011 року поточне дебетове сальдо за цим договором складало 920 000,00грн ,що підтверджується карткою рахунку 63 по контрагенту ТОВ «Флавія». Платіжними дорученнями від 19.02.2012 та 30.03.2012 року ТОВ «Алгоритм» здійснено попередню оплату за договором в розмірі 55 000,00грн та 60 000,00 грн відповідно. На підставі договору №КП-А-ФЛ-002/02-10 від 12 лютого 2010 року ТОВ «Флавія» поставлено позивачу товар, противаги ТШ6Д49.8.15-1, 13.04.2012року -360 штук на суму 466560,00грн, в тому числі ПДВ 77760,00грн, ціна без ПДВ за одну штуку 1080,00 грн, та 21.12. 2012-360 штук на суму 396001,44грн, в тому числі ПДВ 66000,24грн, ціна без ПДВ за одну штуку 916,67 грн, постачання підтверджується прибутковими накладними № АЛ-0000012 від 13.04.2012року,№ АЛ-0000030 від 21.12.2012 року .
На суму попередньої оплати виписані податкові накладні №6 від 29.02.2012 року,№15 від 30.03.2012 року, №26 від 28.05.2012 року, №23 від 30.05.2012 року.
Зазначені противаги були передані на комісію ТОВ «Ковельська кузня» у кількості 720 штук на суму 785962,51 грн без врахування ПДВ на підставі договору комісії № К-А-КК-001/04-12 від 05 квітня 2012 року для продажу на території Російської Федерації.
Передача на комісію підтверджується видатковими накладними №АЛ-0000002 від 13.04.2012 року 360 штук за ціною 1112,60грн без врахування ПДВ за одиницю та №АЛ-0000030 від 21.12.2012 року також 360 штук ціною 1070,62грн без врахування ПДВ за одиницю.
Експорт товару підтверджений ВМД №205060000/2012/009115 (форма МД-2) від 13 квітня 2012 року, отримувач ВАТ «Коломенський завод»,Росія,140408 Московська область, м. Коломна, вул. Партизан,42, штамп Ягодинської митниці 13 квітня 2012року та ВМД №205060000/2012/031452 (форма МД-2) від 21 грудня 2012 року, а також міжнародними товарно-транспортними накладними CMR А№048745 , CMR А№173351
За операціями з ТОВ «Флавія» на підставі Договору №КП-А-ФЛ-002/02-10 від 12 лютого 2010 року позивачем включено у відповідності до п.138.4 статті 138 ПКУ до складу витрат у 2012 році 718801,20 грн. та до складу доходів віднесено 785962,51грн.
Судом встановлено, що позивач здійснював фінансово-господарську діяльність з ТОВ «Компанія «Опціон» на підставі договору №КП-КО-А-001/07-12 від 16 липня 2012 року.
Умови Договору №КП-КО-А-001/07-12 від 16 липня 2012 року передбачають здійснення попередньої оплати за товар.
Здійснення позивачем попередньої оплати підтверджується платіжними дорученнями від 17.07.2012 року в сумі 369000,00грн, від 08.08.2012 року в сумі 377500,00грн,від 01.09.2012 року в сумі 300000,00грн.
На суму попередньої оплати виписані податкові накладні №94 від 17.07.2012 року, №105 від 08.08.2012 року,№119 від 10.09.2012 року та №120 від 21.09.2012 року на різницю у обсягах попередньої оплати та постачання .
На підставі договору№КП-КО-А-001/07-12 від 16 липня 2012 року ТОВ «Компанія «Опціон» поставлено позивачу товар, а саме противаги ТШ6Д49.8.15-1.
23.07.2012 року згідно прибуткової накладної №АЛ-0000019 поставлено товар на суму 401400,00грн грн , в тому числі ПДВ 66900,00грн, ціна складає 929,16 грн без врахування ПДВ за одиницю ; 29.08.2012 року здійснено постачання на суму 401400,00грн грн , в тому числі ПДВ 66900,00грн, ціна складає 929,16 грн без врахування ПДВ за одиницю, що підтверджується прибутковою накладною №АЛ-0000020; 21.09.2012 року здійснено постачання на суму 401400,00грн грн , в тому числі ПДВ 66900,00грн, ціна складає 929,16 грн без врахування ПДВ за одиницю, що підтверджується прибутковою накладною № АЛ-0000024.
Зазначені противаги були передані на комісію у кількості 1080 штук на суму 1116775,30 грн без врахування ПДВ за договором комісії № К-А-КК-001/04-12 від 05 квітня 2012 року для продажу на території Російської Федерації.
Передача на комісію підтверджується видатковими накладними №АЛ-0000012 від 23.07.2012 року 360 штук за ціною 1030,70грн без врахування ПДВ за одиницю, № АЛ-0000013 від 29.08.2012 360 штук за ціною 1028,51грн без врахування ПДВ за одиницю та №АЛ-0000016 від 21.09.2012 року за ціною 1042,93 грн без врахування ПДВ за одиницю.
Експорт товару підтверджений ВМД №205060000/2012/017621 (форма МД-2) від 23 липня 2012 року,ВМД № №205060000/2012/020164 від 29.08.2012 року, ВМД № №205060000/2012/022299 від 21.09.2012 року отримувач ВАТ «Коломенський завод»,Росія,140408 Московська область, м. Коломна, вул. Партизан,42 а також міжнародними товарно-транспортними накладними CMR А№631124, CMR А№143596, CMR А№119445.
За операціями з ТОВ «Компанія «Опціон» позивачем включено у відповідності до п.138.4 статті 138 ПКУ до складу витрат у 2012 році включено 1003500,00 грн., до складу доходів включено 1116775,30 грн.
Судом встановлено, що позивач здійснював фінансово-господарську діяльність з ТОВ «Компресорна техніка» на підставі договору №КП-КТ-А-001/06-12 від 08 червня 2012 року.
Умови Договору №КП-КТ-А-001/06-12 від 08 червня 2012 року передбачає здійснення попередньої оплати за товар.
Здійснення позивачем оплати за договором підтверджується платіжними дорученнями від 12.06.2012 року в сумі 364000,00грн та від 29.12.2012 року на суму 600,00грн. На суму попередньої оплати виписана податкова накладна №1 від 12.06.2012 року
Отримання товару позивачем від ТОВ «Компресорна техніка» , а саме противаг ТШ6Д49.8.15-1 підтверджується прибутковою накладною №АЛ-0000014 від 18.06.2012 року на суму 430200,00грн , в тому числі ПДВ 71700,00грн, ціна за одиницю 995,83 грн без врахування ПДВ.
Зазначені противаги були передані на комісію у кількості 360 штук на суму 365935,10 грн без врахування ПДВ за договором комісії № К-А-КК-001/04-12 від 05 квітня 2012 року для продажу на території Російської Федерації.
Передача на комісію товару у кількості 360 штук за ціною 1016,48 грн за одиницю без врахування ПДВ підтверджується видатковою накладною №АЛ-00000006 від 18.06.2012 року.
Експорт товару підтверджений ВМД №205060000/2012/14727 (форма МД-2) від 18 червня 2012 року, отримувач ВАТ «Коломенський завод»,Росія,140408 Московська область, м. Коломна, вул. Партизан,42 та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А№071949
За операціями з ТОВ «Компресорна техніка» позивачем у відповідності до п.138.4 статті 138 ПКУ до складу витрат у 2012 році включено 358500,00 грн., до складу доходів включено 365935,10 грн.
Між позивачем, ТОВ «Алгоритм» та фінансовою установою ТОВ «Динеро-капітал» укладено Договір фінансового кредиту №ФК/06/10-01 від 21 червня 2010 року. Згідно картки рахунку 3772 по контрагенту ТОВ «Динеро-капітал» кредитове сальдо по договору станом на 31.10.2011 року складало 6444 262, 38 грн, станом на 28.12.2011 року поточне кредитове сальдо-6 781 262,38 грн.
11.01.2012 року ТОВ «Алгоритм» одержано черговий транш за Договором фінансового кредиту №ФК/06/10-01 від 21 червня 2010 року у сумі 13 086 410,16 грн, який, як зазначив представник позивача, був частково використаний позивачем на виконання договору поруки, укладеного 17.08.2011р. між ТОВ «Алгоритм» та ТОВ «Інновіда-Україна» № ПР-ИУ-А-П-001/07-11.
Судом взято до уваги, що фінансово-господарські операції ТОВ «Алгоритм» з ТОВ «Інновіда-Україна», ТОВ «Профілакторій», ТОВ «Декуріон» були предметом судового дослідження в адміністративній справі №2а-13202/12/2070.
Як зазначено в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 у справі №2а-13202/12/2070, судом встановлено, що відповідачем не виявлено проведення ТОВ "Алгоритм" збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами та наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, а отже факт порушення правил формування податкового обліку не мав місця.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено обставини.
Під час розгляду цієї адміністративної справи судом також встановлено, що між ТОВ «Профілакторій» та ТОВ «Інновіда-Україна»в забезпечення виконання ТОВ «Профілакторій» обов'язків по Договору купівлі-продажу цінних паперів від 22.06.2011 року за №11-Б- 325/Д-1 був укладений Договір іпотеки від 01.09.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий №798 , предметом якої є розташовані на земельній ділянці за адресою Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирівська, 143, будівля профілакторію А-3, площею 3097,0 кв.м., трансформаторна підстанція Б-1, площею 40,7 кв.м., сарай з овочесховищем В-1, площею 177,3 кв.м. та убиральня Г-1, площею 2,8 кв.м. (далі договір іпотеки).
В забезпечення виконання ТОВ «Профілакторій» обов'язків по Договору купівлі-продажу цінних паперів від 22.06.2011 року за №11-Б-325/Д-1 та на виконання Договору про надання послуги по наданню поруки від № У-А-Пр-001/08-11 від 17.08.2011 р., укладеного між ТОВ «Профілакторій та ТОВ «Алгоритм», між ТОВ «Алгоритм» як поручителем та ТОВ «Інновіда-Україна» (кредитор) був укладений договір поруки від 17.08.2011 року № ПР-ИУ-А-П-001/07-11.
У січні 2012 року ТОВ «Алгоритм» виконало за боржника - ТОВ «Профілакторій» умови Договору купівлі-продажу цінних паперів від 22.06.2011 року за №11-Б-325/Д-1, а саме: сплачено грошові кошти у розмірі 13115000, 00 грн. на користь ТОВ «Інновіда-Україна», що підтверджується платіжними дорученнями - № СО111L142J від 11.01.2012 року на суму 7105000.00грн.; № С0111L193W від 11.01.2012 року на суму 3618240.00 грн.; № С0111L1A6Z від 11.01.2012 року на суму 2363170.16 грн.; № 339 від 13.01.2012 року на суму 28589.84 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Таким чином, з дати виконання ТОВ «Алгоритм» обов'язків ТОВ «Профілакторій» за договором купівлі-продажу цінних паперів від 22.06.2011 року за №11-Б-325/Д-1 до позивача перейшли всі права кредитора щодо обов'язку боржника за основним договором, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Згідно з ч.1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
18 січня 2012 року був укладений договір про внесення змін до договору іпотеки від 01.09.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3, реєстровий № 26, був підписаний також іпотекодавцем - ТОВ «Профілакторій», згідно якого сторони домовилися, зокрема, передати новому кредитору - ТОВ «Алгоритм» усі права та обов'язки первісного кредитора як іпотекодержателя за договором іпотеки.
Станом на 29.01.2012 р. заборгованість ТОВ «Профілакторій» перед позивачем погашена не була, що підтверджується даними бухгалтерського обліку.
30 січня 2012 року по акту приймання-передачі іпотекодавець ТОВ «Профілакторій», передав предмет іпотеки, а саме: будівлю профілакторію А-3, площею 3097,0 кв.м., трансформаторну підстанцію Б-1 площею 40,7 кв.м., сарай з овочесховищем В-1, площею 177. З кв.м., убиральню Г-1, площею 2,8 кв. м. ТОВ «Алгоритм» для продажу від імені ТОВ «Алгоритм». 3азначені об'єкти нерухомого майна були оприбутковані ТОВ «Алгоритм» на позабалансовому рахунку 024.
Таким чином, фінансова операція з отримання позивачем у ТОВ «Динеро-капітал» грошових коштів у розмірі 13 086 410,16 грн за договором фінансового кредиту №ФК/06/10-01 від 21 червня 2010 року спричинила зміни у складі матеріальних активів та зобов'язань позивача.
Сплата позивачем відсотків за договором фінансового кредиту №ФК/06/10-01 від 21 червня 2010 року підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст.71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.
Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів.
Суд зазначає, що позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.
Первинні документи, надані позивачем в обґрунтування правомірності формування податкового кредиту та віднесення до витрат витрат по взаємовідносинам з контрагентами, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано до суду доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ, або на несумісність зазначених в документах товарів чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від контрагентів.
При цьому суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій по договорам позивача з контрагентами, відповідач до суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не надав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.
Суд звертає увагу на те, що, якщо контрагент і допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування витрат, у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти позову, відповідач не довів правомірність висновків, якими вмотивовано спірні податкові повідомлення-рішення.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини суд вважає безпідставними висновки акта про результати перевірки №547/20-30-22-01/31060274 від 20.02.2014 про порушення позивачем податкового законодавства та заниження у зв'язку з цим податку на прибуток, який підлягає сплаті, у розмірі 577724 грн., заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 187602 грн., завищення залишку від"ємного значення, який включається до податкового кредиту наступного періоду на суму 126546 грн.(декларація за грудень 2013 року).
Згідно з п.57.4 ст.57 Податкового кодексу України, пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0000562201, №0000582201, №0000572201 від 07.03.2014, прийняті на підставі акта перевірки №547/20-30-22-01/31060274 від 20.02.2014, суд вважає протиправними.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути витрати в сумі 1209,30 грн., сплачені позивачем при зверненні з цим позовом до суду.
Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 94, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000562201, №0000582201, №0000572201 від 07.03.2014.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм" (ідент. код 31060274; пров.Університетський, буд.1, м.Харків, 61003) витрати зі сплати судового збору в сумі 1209,30грн (одна тисяча двісті дев"ять грн тридцять коп.)
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 01.09.2014.
Суддя Р.В. Мельников