16 вересня 2014 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Луспеник Д.Д., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 4 червня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_4, про звільнення майна з-під арешту,
ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 10 червня 2013 року Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - Приморський ВДВС Одеського МУЮ) відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-1555/2010, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 3 червня 2013 року про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, щомісяця по 2 тис. грн на кожного, за період з 15 липня 2009 року до 1 січня 2011 року та з 27 вересня 2012 року по 13 січня 2023 року з урахуванням фактично сплачених сум. За клопотанням ОСОБА_4, у зв'язку з виникненням заборгованості зі сплати аліментів, 22 серпня 2013 року державним виконавцем Першого Приморського ВДВС Одеськогого МУЮ винесено постанову № В-4/600 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Однак відповідно до розрахунку, державним виконавцем Першого Приморського ВДВС ОМУЮ Семеновою К.О. встановлено, що заборгованість за аліментами на утримання дітей станом на 1 жовтня 2013 року відсутня.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд звільнити майно, яке належить йому на праві власності з-під арешту, оскільки він виконав вимоги виконавчого документу в повному обсязі, тому потреба в арешті майна боржника відпала.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 4 червня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3, просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень й доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності зазначених судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_4, про звільнення майна з-під арешту за касаційною скаргою ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 4 червня 2014 року відмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ Д.Д. Луспеник