16 вересня 2014 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Колодійчук В.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 19 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 3 тис. грн щомісячно, починаючи від її звернення до суду і до її смерті.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25 серпня 1970 року вона уклала шлюб із ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. На підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №58 від 25 лютого 1981 року ОСОБА_2 усиновила ОСОБА_3 На сьогоднішній час ОСОБА_2 є особою похилого віку, не працює, має на утриманні доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка визнана інвалідом І групи довічно. ОСОБА_2 зазначає, що відповідач працює на тимчасових роботах, має нерегулярний дохід, однак надавати матеріальну допомогу не бажає.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2013 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 19 грудня 2012 року. Вирішено питання про судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 19 червня 2014 року заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 березня 2013 року змінено та викладено в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн щомісячно, починаючи з 19 грудня 2012 року по 19 грудня 2014 року». В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судом апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює, та посилаючись на положення ст.ст. 184, 204, 205 СК України дійшов вірного висновку, щодо зменшення розміру аліментів, що підлягають стягненню, оскільки ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, має нерегулярний, мінливий заробіток та має на утриманні неповнолітню доньку.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути, особі яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ В.М. Колодійчук