Справа: № 826/9166/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
18 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Літвіної Н.М.
Суддів Коротких А.Ю.
Хрімлі О.Г.
при секретарі Соловіцькій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 00005917.01 та № 00005817.01 від 12 червня 2014 року.
Визнано протиправними та скасовано вимогу ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № Ф7У від 12 червня 2014 року та рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 9126551708 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12 червня 2014 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт № 1267/26-55-17-01-0984200984 від 03 червня 2014 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 177.2. ст. 177 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 45 424, 41 грн.; п. 187.1. ст. 187, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за 2013 рік в бюджет в сумі 56 004, 21 грн.; п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиного внеску за 2013 рік на суму 41 546, 87 грн.
Висновки податкового органу ґрунтуються на акті № 41/22-00/37896740 від 23 травня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Епро-Дівайс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень-грудень 2012 року та січень-квітень 2013 року, Актів про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Прома Трейд Лайн» № 2101/26-57-22-01-07/38801508 від 27 грудня 2013 року та № 139/26-57-22-01-10/38801508 від 05 лютого 2014 року, Акту № 2245/26-55-22-08/38605430 від 12 листопада 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01 липня 2013 року по 30 жовтня 2013 року.
На підставі вказаних актів податковим органом зроблено висновок, що зазначені матеріали перевірок контрагентів позивача свідчать про порушення підприємствами ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (ч.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з контрагентами, у тому числі позивачем.
А тому, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту витрати та суми ПДВ з придбання товарно-матеріальних цінностей у підприємств-постачальників - ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга», по яким не встановлено здійснення господарських операцій, а, отже, складені по таким операціям первинні документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.
На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем прийняті оскаржувані рішення:
податкове повідомлення-рішення № 0005917.01 від 12 червня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56 004, 21 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 14 001, 14 грн.;
податкове повідомлення-рішення № 0005817.01 від 12 червня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 45 424, 41 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 11 356, 10 грн.;
рішення № 9126551708 від 12 червня 2014 року, яким позивачу донараховано 41 546, 87 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2077,34 грн.;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф7У від 12 червня 2014 року, якою зобов'язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 41 546, 87 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга».
Так, відповідно до договору купівлі-продажу № 101 від 01 жовтня 2012 року з ТОВ «Епро-Дівайс Постачальник (ТОВ «Епро-Дівайс») зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві (позивачу) товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах Постачальника. Асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів зазначається у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціни на товари, що постачаються Постачальником, є звичайними, вільними відпускними і вказуються у прас-листку Постачальника. Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього договору або на підставі рахунку.
На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, виконання умов зазначеного договору, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів: рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні.
Відповідно до договору купівлі-продажу № 0111-П-19 від 01 листопада 2013 року з ТОВ «Прома Трейд Лайн» Постачальник (ТОВ «Прома Трейд Лайн») зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві (позивачу) товари технічного призначення (надалі за текстом Товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар у власність і оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Найменування, кількість, ціна Товару, а також інша необхідна інформація визначаються в накладних, які підписуються обома сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна на Товар, що поставляється за Договором, встановлюється в гривнях І вказується в накладних разом з податком на додану вартість.
Виконання умов зазначеного договору підтверджується рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними.
Взаємовідносини позивача з ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» ґрунтувалися на договорі поставки № 12-П-2709 від 27 вересня 2013 року, за умовами якого Постачальник (ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга») зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві (позивачу) товари технічного призначення (надалі за текстом Товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар у власність і оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Найменування, кількість, ціна Товару, а також інша необхідна інформація визначаються в накладних, які підписуються обома сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна на Товар, що поставляється за Договором, встановлюється в гривнях І вказується в накладних разом з податком на додану вартість.
Виконання умов зазначеного договору підтверджується рахунками на оплату, видатковими накладними, податковими накладними.
Здійснення розрахунків між позивачем та зазначеними контрагентами підтверджується наявним у матеріалах справи звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача.
Також, як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані контрагентами позивача - ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» - включені до реєстру отриманих податкових накладних.
Крім того, на підтвердження реальності проведення зазначених господарських операцій, позивачем надані суду докази (первинні документи) подальшої реалізації відповідних товарів іншим суб'єктам господарювання.
Згідно до п. 177.1., п. 177.2. ст. 177 ПК України - доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Відповідно до п. п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України - витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.
Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.
Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.
Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» підтверджується належним чином укладеними первинними документами, які містяться в матеріалах справи.
Крім того, на момент укладення господарської угоди та в період її виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» були чинні. Крім того, ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» були зареєстровані платником податку на додану вартість.
Також податковий орган зазначав про порушення позивачем вимог ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.
В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.
Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарська операція мала реальний характер, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з поставкою товарів, що підтверджені податковими накладними за господарською угодою з ТОВ «Епро-Дівайс», ТОВ «Прома Трейд Лайн», ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга».
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу наявності акту № 41/22-00/37896740 від 23 травня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Епро-Дівайс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень-грудень 2012 року та січень-квітень 2013 року, Актів про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Прома Трейд Лайн» № 2101/26-57-22-01-07/38801508 від 27 грудня 2013 року та № 139/26-57-22-01-10/38801508 від 05 лютого 2014 року, Акту № 2245/26-55-22-08/38605430 від 12 листопада 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Г.Н.Т. Трейд Ліга» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01 липня 2013 року по 30 жовтня 2013 року, оскільки в них не досліджувались поставка товару та правильність формування показників податкової звітності.
Крім того, відповідно до п. 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року - у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.
Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.
А відповідачем в свою чергу не надано будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами, не наведено в чому саме порушено зазначені в акті та податкових повідомленнях-рішеннях приписи податкового законодавства України.
Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Крім того, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про скасування вимоги ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф7У від 12 червня 2014 року та рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 9126551708 від 12 червня 2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, оскільки судом встановлено правомірність формування витрат по взаємовідносинам з контрагентами.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Коротких А.Ю.
Хрімлі О.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 23 вересня 2014 року.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Коротких А. Ю.
Хрімлі О.Г.