Апеляційний суд Житомирської області
Справа №287/304/13-ц Головуючий у 1-й інст. Стратович О.В. (Олевський р/с)
Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.
17 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Галацевич О.М.
суддів Борисюка Р.М., Матюшенка І.В.,
з участю секретаря судового засідання Ходаківської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Сущанської сільської ради Олевського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3,
на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 22 серпня 2013 року, -
встановила:
У червні 2013 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину житлового будинку з господарськими приміщеннями по АДРЕСА_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнати за її неповнолітнім сином ОСОБА_2 право власності на спадкування за законом на 1/2 частину зазначеного будинку після смерті батька ОСОБА_4
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 22 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено. Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 та її неповнолітнім сином ОСОБА_2 спадщини за законом, яка залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка, батька - ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на спадщину у порядку спадкоємства за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка - ОСОБА_4, а саме: на 1/2 частину житлового будинку зі всіма надвірними будівлями по АДРЕСА_1 і складається з: житлового будинку -А, загальною площею 60,0 кв.м; прибудови-а-1, запільною площею 12,1 кв.м; ганку - а-2, загальною площею 1,5 кв.м; сарая - Б, загальною площею 44,6 кв.м; сарая - В, загальною площею 6,4 кв.м; сарая - Г, загальною площею 473 кв.м; погріба - П -24,8 кв.м; літнього душа -Л, загальною площею 2,8 кв.м; туалету -Т, загальною площею 1,0 кв.м; огорожі -N, криниці- К., інвентаризаційною вартістю - 130661 грн.
Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на спадщину у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька - ОСОБА_4, а саме: на 1/2 частину житлового будинку зі всіма надвірними будівлями по АДРЕСА_1 з житлового будинку - А, загальною площею 60,0 кв.м; прибудови - а-1, загальною площею 12,1 кв.м; ганку - а-2 загальною площею 1,5 кв.м; сарая - Б, загальною площею 44,6 кв.м; сарая - В, загальною площею 6,4 кв.м; сарая - Г, загальною площею 47,3 кв.м; погріба - П - 24,8 кв.м; літнього душа -Л, загальною площею 2,8 кв.м; туалету - Т, загальною площею 1,0 кв.м; огорожі - N, криниці- К, інвентаризаційною вартістю - 130661 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у позові. Вважає, що оскаржуваним рішенням порушуються його права, як спадкоємця померлої у 2002 році матері ОСОБА_5, спадщину після якої у вигляді частини належного їй будинку він прийняв. Його померлий у 2012 році брат ОСОБА_4 власником спадкового будинку не був, будь-яких прав на це майно за життя не оформив. Відтак, визнання права на спірний будинок за позивачкою і її сином, позбавило його можливості оформити право на частину спадкового майна після смерті матері.
Заслухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 та її неповнолітній син ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом після смерті їх, відповідно, чоловіка та батька ОСОБА_4 і не мали можливості отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів, які б доводили належність спадкового майна спадкодавцю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, враховуючи наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є рідними братами. Їх матір'ю є ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 35, 56). Останній на праві власності належав будинок з господарськими приміщеннями по АДРЕСА_1 (а.с. 57). Зазначена обставина визнається ОСОБА_3 На час смерті ОСОБА_5 разом з нею були зареєстровані та проживали ОСОБА_4 разом із сім'єю (а.с. 20). Апелянт разом із сім'єю 11.06.1992 року вибув на постійне місце проживання у с. Хмелівку Олевського району (а.с. 19).
За змістом ч. 2 ст. 548 ЦК Української РСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.
Оскільки, ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після смерті матері був зареєстрований та проживав у спірному будинку, останній, у відповідності до ст. 549 ЦК Української РСР, фактично прийняв спадщину, яку за життя не оформив. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 6). Спадкоємцями за законом після його смерті, відповідно до ст.ст.1261,1267-1269 ЦК України, є позивачі по справі (а.с.5,11-15,22,23).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання за ОСОБА_1 та неповнолітнім ОСОБА_2 права на спірний будинок в рівних частках.
Доводи апелянта щодо порушення його прав на спадкове майно після смерті матері є безпідставними, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження факту прийняття спадщини він не надав.
Довідка Сущанської сільської ради Олевського району Житомирської області від 17.05.2013 року № 843 (а.с. 58) про те, що він фактично вступив в управління майном, що залишилось після смерті матері, спростовується довідкою цієї ж сільради від 19.11.2013 року № 2135 (а.с. 87) про те, що попередня довідка видана помилково, а ОСОБА_3 з 11.06.1992 року на території сільради не проживає.
Разом з тим, ухвалюючи рішення в частині встановлення факту прийняття позивачами спадщини за законом, яка залишилася після ОСОБА_4, суд першої інстанції в порушення ч.1 ст. 11 ЦПК України вийшов за межі заявлених позовних вимог, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду в частині визнання за позивачами права на спадкове майно не спростовують, на правильність рішення в цій частині не впливають.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 22 серпня 2013 року в частині встановлення факту прийняття ОСОБА_1 та її неповнолітнім сином ОСОБА_2 спадщини за законом, яка залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка, батька - ОСОБА_4, скасувати.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді: