10 липня 2014 рокусправа № 401/1173/13-а(2а/401/1/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 січня 2014 року у справі №401/1173/13-а (2а/401/1/14) за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Світловодської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною,-
Ухвалою Світловоського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.01.2014 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 - закрито.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1, позивач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм процесуального права просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції припустився порушення вимог норм процесуального права, та закрив провадженя у справі, однак в даному випадку суд зобов'язаний був шляхом задовлення адміністративного позову здійснити контроль за виконанням відповідачем рішення суду, постановленого раніше про зобов'язання останнього вчинити певні дії.
Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача, виконавчого комітету Світловодської міської ради щодо виконання постанови Світловодського міськрайоного суду від 16.03.2012 року в частині зобов'язання, невідкладно, після вступу постанови суду у законну силу, опублікувати в газеті «Вечірній Світловодськ» інформацію про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 15.03.2007 року №732 «Про визначення виконавця житлово - комунальних послуг» .
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не носить публічно - правовий характер, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Оскільки вимоги позову ОСОБА_1 стосуються лише виконання відповідачем судового рішення, примусове виконання якого покладається на державну виконавчу службу, суд дійшов висновку про відсутність у справі ознак адміністративної юрисдикції.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно ч. 2 ст.17 КАС України Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Отже, виходячи з системного аналізу зазначених норм, основними підставами для віднесення спірних правовідносин до юрисдикції адміністративного суду є суб'єктний склад спірних правовідносин та публічно-правовий характер спору.
Таким чином, при вирішенні питання щодо віднесення спірних правовідносин до адміністративної юрисдикції слід мати на увазі, що однією із сторін спору має бути суб'єкт владних повноважень, за умови, що спірні правовідносини виникли у зв'язку або у процесі його виконання владних управлінських функцій шляхом владного управління поведінкою іншого учасника правовідносин.
Як встановлено судом першої інстанції позщивач звернувся до суду із позовом, в якому фактично ставить питання про виконання відповідачем рішення суду від 16 березня 2012 року, вважаючи, що задовольнивши даний позов суд здійснить контороль за виконанням судового рішення, постановленого раніше.
Однак, у відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Слід зазначити, що чинним законодавством функції щодо своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень віднесено виключно до компетенції органів виконавчої служби.
Суд, який ухвалив рішення, в свою чергу наділений повноваженнями щодо здійсненя контролю за виконання судового рішння, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у відповідності до приписів ст. 267 КАС України.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм права, обов'язок щодо впровадження заходів з примусового виконання рішення суду належить виключно до компетенції органів державної виконавчої служби, та не може бути покладений на судовий орган, шляхом звернення до суду із позовом про повторне зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити певнсі дії. В свою чергу, судовий контроль за виконанням судового рішення полягає саме в зобов'язанні суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання рішення суду, без додаткового постановлення рішення в іншій справі.
Крім того, стаття 105 КАС України містить вичерпний перелік вимог, які може містити адміністративний позов, у вказаному переліку відсутні вимоги про зобов'язання відповідача виконати рішення суду.
Отже, заявлений ОСОБА_1 позов не має адміністративно - правового характеру, спірні відносини виникли з приводу неналежного виконання судового рішення від 16.03.2012 року, та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, фактично, шляхом повторного зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що заявлений спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, спірні правовідносини не є публічно-правовими, а справа не має встановлених нормами КАС України ознак адміністративної юрисдикції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана ухвала є законною та обгрунтованою, прийнятою із дотриманням вимог норм процесуального права, а підстави для її скасування - відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. 200, ст. 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задовлення.
Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 січня 2014 року у справі №401/1173/13-а (2а/401/1/14) - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим