26 травня 2014 рокусправа № 811/4060/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області ОСОБА_2, Начальника відділу з призначення пенсій в Ленінському районі Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді ОСОБА_3, Головного спеціаліста відділу призначення пенсій в Ленінському районі Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді ОСОБА_4, Спеціаліста відділу з призначення пенсій в Ленінському районі Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Талди ОСОБА_5, Спеціаліста відділу з призначення пенсій в Ленінському районі Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді ОСОБА_6, Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
20 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів в якому просив:
- визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді щодо не нарахування та невиплати за грудень 2013 року судді у відставці, ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% заробітної плати працюючого судді на посаді голови Кіровського районного суду м. Кіровоград, яке становить - 21793 грн., відповідно до довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області;
- визнати незаконними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді, начальника Управління ПФУ в м. Кіровограді щодо нарахування та виплати за грудень 2013 року судді у відставці, ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання на підставі розпорядження №164289 від 05.08.2013 у сумі 4188,64 грн.;
- зобов'язати Управління ПФУ в м. Кіровограді відповідно до заробітної плати працюючого судді на посаді голови Кіровського районного суду м. Кіровограда в розмірі 21793 грн., нарахувати судді у відставці, ОСОБА_1, щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80% у розмірі 17434,40 грн., та виплатити різницю між нарахованим та фактично виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці, за грудень 2013 р. у сумі - 13245,76 грн..
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є суддею у відставці, у 2005 році вийшов у відставку з посади голови Кіровського районного суду м. Кіровограда. Зазначав, що перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 4188,64 грн.
Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді з проханням здійснити перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням підвищення розміру заробітної плати працюючим суддям виходячи з довідки ТУ ДСА в Кіровоградській області
Управлінням Пенсійного фонду України позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки органи Пенсійного фонду України здійснюють лише призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Вказано, що діючим законодавством не передбачено проведення перерахунків щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що відмова Управління Пенсійного фонду України щодо розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 є безпідставною та неправомірною.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п. п, 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, а саме: заробітної плати, пенсії, щомісячного довічного грошового утримання тощо, надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Умови призначення і порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на момент призначення його позивачу встановлювались законом України «Про статус суддів» та Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року N 2863-ХІІ.
Пункт 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», зокрема, передбачав:
«Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання...».
Абзацом 3 пункту 1 вищезазначеної Постанови Верховної Ради України (в редакції до 01 січня 2008 року) встановлено, що в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до п.63 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» абзац 3 п.1 зазначеної Постанови Верховної Ради України був виключений.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, положення п. 63 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключений абзац 3 п.1 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів». У рішенні Конституційного Суду України, зокрема, зазначено, що виключення Законом абзацу 3 п.1 зазначеної Постанови Верховної Ради України та скасування на 2008 рік існуючого порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям звужує зміст і обсяг права судді, яке він мав, та обмежує його конституційні гарантії незалежності. Тому в цій частині положення п. 63 розділу II Закону не узгоджується зі ст. 22, ч.1 ст.126 Конституції України.
Згідно з положеннями статті 58 Конституції України, яка, зокрема, передбачає, що «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, слід дійти висновку, що норми ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України 25.01.2008р. № 3-1 не можуть регулювати порядок перебування у відставці та обмежувати права особи, яка отримала право на відставку та названі права у 1998 році.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Таким чином, виходячи з норм ст.58 Конституції України та висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, слід дійти висновку, що матеріальні та соціальні гарантії судді у відставці, які були встановлені на день виходу позивача у відставку (тобто станом на 2005 р.) не можуть бути обмежені або скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.
Оскільки на день виходу позивача у відставку (2005 р.) умови і порядок призначення, виплати та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці були визначені статтею 43 Закону України «Про статус суддів» та Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів», вимоги позивача стосовно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із 90% нового розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, є законними та обґрунтованими.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 1 статті 2 розділу І Закону від 8 липня 2011 року № 3668-УІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668), зокрема, передбачено, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, згідно до абзацу першого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Виходячи з аналізу вищевикладених норм Закону № 3668 та правових позицій Конституційного Суду України,є підстави стверджувати, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не може бути поширене на позивача як пенсіонера (суддю у відставці), оскільки:
1) виплата щомісячного довічного грошового утримання призначалася позивачу відповідно до Закону «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, а не відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, на який йде посилання у пункті 1 статті 2 розділу І Закону № 3668.
2) щомісячне довічне грошове утримання призначено позивачу до набрання чинності Законом № 3668.
З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області - залишити без задоволення.
Постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року- залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай