29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"11" вересня 2014 р.Справа № 924/1007/14
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка
про стягнення 184692,18 грн. - пені, 163089,45 грн. - штрафу, 101729,32 грн. - 3% річних, 258407,29 грн. - інфляційних нарахувань
Представники сторін:
від позивача: Остапенко В.М. - за довіреністю №14-109 від 18.04.2014р.
від відповідача: Потапова Н.А. - за довіреністю №591 від 12.06.2014р.
У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 184692,18 грн. - пені, 163089,45 грн. - штрафу, 101729,32 грн. - 3% річних, 258407,29 грн. - інфляційних нарахувань.
Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №12/806-БО-34 купівлі-продажу природного газу від 03.09.2012р. стосовно вчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ. Нарахування пені та штрафу обумовлено наявністю відповідних умов договору щодо їх застосування, а 3% річних та інфляційних з посиланням на ст. 625 ЦК України.
Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач проти позову заперечує. В обгрунтування своїх доводів відзначає, що позивачем до матеріалів позовної заяви не надано належних доказів виникнення основного боргу відповідача у сумі 2309849,29 грн. Також, вважає, що приведені позивачем у роздруківці операцій по розрахунках відомості зі сплати за отриманий природний газ не співпадають з відомостями, зазначеними у графі „фактична сплата" у розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних. Крім того, вказує, що у розрахунку нарахування штрафних санкцій за листопад станом на 14.12.2012 року зазначена сума боргу - 1717989,57 грн., хоча оплата у сумі 36281,52 грн. та у сумі 216000,00 грн. була здійснена відповідно 29 листопада та 30 листопада 2012 року.
Також, відповідач посилається на ті обставини, що комунальні підприємства міста, чиї цілісні майнові комплекси були йому передані у концесію, мали значну заборгованість за спожиті енергоносії, ці боргові зобов'язання негативно позначились на матеріальному становищі ТОВ „Шепетівка Енергоінвест", і як результат, вплинули на стан розрахунків за спожитий природний газ. З посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України., ст. 551 ЦК України, п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. відповідач відзначив, що основними споживачами теплової енергії у місті Шепетівці за договором є бюджетні установи та організації міста, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів. Протягом опалювальних сезонів 2012-2013 рр. та 2013-2014 рр. відповідач укладав із споживачами - бюджетними установами та організаціями договори про закупівлю товарів, робіт (послуг) за державні кошти. Фінансування споживачів для оплати спожитих послуг з різних рівнів бюджету здійснювалось несвоєчасно, а сплата штрафних санкцій за несвоєчасну оплату спожитих послуг взагалі не передбачена, ні державним, ні місцевим бюджетом.
Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, посилаючись на відсутність можливості надати належне документальне обгрунтування своїх доводів у даному судовому засіданні у зв'язку з тим, що представник перебував у відрядженні та брав участь у іншому засіданні.
Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи.
З приводу клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судом відзначається, що ч. 3 ст. 22 ГПК України на сторони покладений обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право заявляти клопотання. При цьому, за вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи впродовж розумного строку.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі „Смірнова проти України").
Приписами ст. 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Приймаючи до уваги строки вирішення спору, враховуючи, що розгляд справи відкладався, відповідач впродовж усього часу розгляду справи мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника товариства в засідання суду для надання усних пояснень, а й підготувавши та направивши на адресу суду письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази на підтвердження своїх доводів. Крім того, ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи. Тобто, зазначений у клопотанні представник є не єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства в суді.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:
03.09.2012р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/806-БО-34.
Згідно п. 1.1 вказаного договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.4 договору).
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).
У пункті 6.3. договору сторонами обумовлено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3 договору).
Протягом періоду жовтень 2012 року - грудень 2012 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 5632449,29 грн., про що свідчать акти прийому-передачі природного газу, а саме:
від 27.11.2012р. за жовтень 2012 року на суму 718718,48 грн.,
від 30.11.2012р. за листопад 2012 року на суму 1717989,57 грн.,
від 31.12.2012р. за грудень 2012 року на суму 3195741,24 грн.
Відповідач лише частково виконав зобов'язання в частині оплати поставленого природного газу. Згідно рішення господарського суду Хмельницької області від 17.07.2014р. по справі №924/501/13, яке набрало законної сили, заборгованість відповідача за поставлений газ по договору №12/806-БО-34 від 03.09.2012р. становить 2309849,29 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання позивач нарахував пеню в розмірі 184692,18 грн. (за зобов'язаннями жовтня 2012 року за період з 14.11.2012р. по 29.11.2012р.; за зобов'язаннями листопада 2012 року за період з 14.12.2012р. по 03.01.2013р.; за зобов'язаннями грудня 2012 року за період з 14.01.2013р. по 13.07.2013р.). Також, позивачем нараховано штраф (7%) у розмірі 163089,45 грн. за зобов'язаннями грудня 2012 року.
На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 101729,32 грн. - 3% річних (за зобов'язаннями жовтня 2012 року за період з 14.11.2012р. по 29.11.2012р.; за зобов'язаннями листопада 2012 року за період з 14.12.2012р. по 03.01.2013р.; за зобов'язаннями грудня 2012 року за період з 14.01.2013р. по 16.06.2014р.) та 258407,29 грн. - інфляційних втрат (за зобов'язаннями листопада 2012 року за грудень 2012 року; за зобов'язаннями грудня 2012 року за період січень 2013 року - травень 2014 року).
Детальний розрахунок зазначених вище нарахувань знаходиться в матеріалах справи.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.
У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу, і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідач прийняв від позивача природний газ і зобов'язаний був оплачувати його вартість згідно умов договору. Між тим, свої зобов'язання відповідач належним чином не виконував, оплату в повному обсязі у встановлені договором строки не здійснював, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Позиція відповідача з приводу відсутності доказів виникнення основного боргу спростовується наявним рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.07.2014р. по справі №924/501/13, в якій досліджувалось питання наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором №12/806-БО-34 від 03.09.2012р. Як вбачається з вказаного рішення, судом зроблено висновок, що заборгованість відповідача за поставлений газ по договору №12/806-БО-34 від 03.09.2012р. становить 2309849,29 грн.; докази виконання обов'язку по сплаті заборгованості у справі відсутні, що свідчить про існування заборгованості за оплату природного газу в період жовтень-грудень 2012 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на те, що у справі №924/501/13, в якій брали участь ті ж самі сторони, що й у даній справі - факти, встановлені судовим актом, який набрав законної сили у справі №924/501/13 не потребують додаткового доказування.
Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача за поставлений в період жовтень-грудень 2012 року газ по договору №12/806-БО-34 від 03.09.2012р. в розмірі 2309849,29 грн. є встановленим та не потребує доказування при вирішенні спору у даній справі.
Посилання відповідача на наявність заборгованості споживачів та комунальних підприємств, чиї цілісні майнові комплекси були йому передані, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України. Крім того, наявність чи відсутність коштів не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за поставлений товар.
Не заслуговують на увагу і твердження відповідача стосовно розбіжностей між відомостями зі сплати за газ, що приведені позивачем у роздруківці операцій та відомостями, зазначеними у графі „фактична сплата" у розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, оскільки у договорі (п. 6.3.) сторони погодили умову, згідно якої відповідач у платіжних дорученнях не зазначає період, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості позивач має право зарахувати кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від відповідача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості.
У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У договорі від 03.09.2012р. сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого газу у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також у вигляді сплати штрафу за прострочення понад 30 днів.
Суд, погодившись з розрахунком штрафу, вважає обґрунтованими, правомірними й такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення 163089,45 грн. - штрафу.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд не погоджується з періодом нарахування, оскільки в період часу, за який здійснено розрахунок, включено дні фактичної сплати суми заборгованості.
Слід зауважити, що згідно п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не вкючається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Здійснивши перерахунок пені, з врахуванням днів фактичної сплати суми боргу, суд вважає правомірно заявленою сумою пені 183712,25 грн.
З приводу посилань відповідача на п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 551 ЦК України, п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. відмічається наступне:
Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України вбачається, що як право зменшувати розмір штрафних санкцій, так і право оцінювати поважність підстав для такого зменшення, належить суду.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Встановлено, що відповідачем порушені умови договору щодо строків оплати поставленого газу і за таке порушення позивач вправі нараховувати відповідачу штрафні санкції.
Поданий відповідачем звіт про фінансові результати та баланс за 2013 рік не є достатнім доказом для вирішення питання щодо зменшення штрафних санкцій, тому суд дійшов висновку, що докази виняткових випадків, які б могли бути підставою для зменшення неустойки відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалося вище, позивачем в період часу, за який здійснено нарахування, включено дні фактичної сплати суми заборгованості. Здійснивши перерахунок 3% річних, з врахуванням днів фактичної сплати суми боргу, суд вважає правомірно заявленою сумою 3% річних - 101531,77 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, суд не погоджується з періодами нарахування, оскільки інфляційні за деякі періоди здійснено менше ніж за один місяць.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Оскільки прострочка в оплаті за зобов'язаннями листопада 2012 року виникла 14.12.2012р., а 03.01.2013р. погашена, інфляційні не нараховуються; прострочка в оплаті за зобов'язаннями грудня 2012 року виникла 14.01.2013р., отже нарахування інфляційних починається з лютого 2013 року.
Таким чином, перерахувавши інфляційні, з врахуванням виникнення прострочки платежу, а також приймаючи до уваги позицію щодо нарахування інфляційних, викладену у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., обгрунтовано заявленою сумою інфляційних є 240264,37 грн.
Враховуючи викладені вище обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 183712,25 грн. - пені, 101531,77 грн. - 3% річних, 163089,45 грн. - штрафу, 240264,37 грн. - інфляційних нарахувань.
У частині стягнення з відповідача 979,93 грн. - пені, 197,55 грн. - 3% річних, 18142,92 грн. - інфляційних нарахувань належить відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка про стягнення 184692,18 грн. - пені, 163089,45 грн. - штрафу, 101729,32 грн. - 3% річних, 258407,29 грн. - інфляційних нарахувань задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест" (м.Шепетівка, вул. Судилківська, 9, офіс 203; код 37587657) на користь публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код 20077720) 183712,25 грн. (сто вісімдесят три тисячі сімсот дванадцять гривень 25 коп.) - пені, 101531,77 грн. (сто одну тисячу п'ятсот тридцять одну гривню 77 коп.) - 3% річних, 163089,45 грн. (сто шістдесят три тисячі вісімдесят дев'ять гривень 45 коп.) - штрафу, 240264,37 грн. (двісті сорок тисяч двісті шістдесят чотири гривні 37 коп.) - інфляційних нарахувань, 13771,96 грн. (тринадцять тисяч сімсот сімдесят одну гривню 96 коп.) - витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
У частині стягнення з відповідача 979,93 грн. - пені, 197,55 грн. - 3% річних, 18142,92 грн. - інфляційних нарахувань відмовити.
Повне рішення складено 16 вересня 2014 року.
Суддя В.В. Димбовський
Віддруковано 3 примірника:
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.