02 вересня 2014 року м. Київ К/800/19788/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач:Вербицька О.В.
Судді: Муравйов О.В.
Цвіркун Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 р.
у справі № 2а/1570/9294/2011
за позовом Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Україна»
до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив «Україна» (далі - позивач, СБК «Україна») звернувся до суду з позовом до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Роздільнянська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
У касаційній скарзі Роздільнянська МДПІ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 р. скасувати, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
Роздільнянською МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку СБК «Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт № 992-136/23-00/03767883 від 11.10.2011 р.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми ПДВ у розмірі 88 188,00 грн.; п.п. 8.1.2 та пп. 8.1.4. п. 8.1 ст. 8, п.п.16.3.2 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 168.1.2 та пп. 168.1.4 п.168.1, пп.168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, п.п. 3.1.1. п. 3.1 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 року № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року за № 46/18784 та Порядку заповнення податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб, доведеного листом ДПА України № 4485/7/17-0217 від 17.02.2011р., в результаті чого нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 948664,36 грн.; п.п. 1.1. ст.1, п.п. 6.5.1, п.п. «в» п.п. 6.5.2 п.6.5 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.16.3.2 п.16.3 ст.16, пп.20.3.2 п.20.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.4 Порядку надання документів складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 2035 від 26.12.2003р., абзац 1 п.п.169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5902,97 грн.; ст.ст. 2, 3, п. «г» ст.4 та ст.6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», в результаті чого донараховано податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів в сумі 750,00 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0000662300 від 20.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 88188,00 грн. за основним платежем та 22047,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0028811700 від 20.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 954567,33 грн. за основним платежем та 3005,74 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0028801700 від 20.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів на 750 грн. за основним платежем та 187,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд апеляційної інстанції визнав частково необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 58.2 ст. 58 вказаного Кодексу).
Згідно з п. 102.1 ст. 102 зазначеного Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон) податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 вказаної статті визначено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Відповідно до положень пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за відповідачем рахувався податковий борг перед бюджетом по сплаті податку з доходів фізичних осіб до 01.07.2008 року в сумі 798836, 97 грн.
Разом з тим, враховуючи те, що податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 20.10.2011 року за порушення допущені позивачем в період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р., тобто з порушенням строку 1095 днів, тому відповідачем на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення порушено строки давності.
Також судами встановлено, що СБК «Україна» у зв'язку зі знищенням посівів було проведено списання посівів згідно акта від 02.07.2009 року на списання озимої пшениці -160 га, озимого ячменю -174 га, ярого ячменю -30 га, овес -20 га, проса -96 га, озимого жита -50 га; акту від 03.08.2009 року на списання кукурудзи на зерно -33 га, соняшника -59 га; акту від 12.07.2010 року на списання озимого ячменю -140 га, ярого ячменю -37 га.
В бухгалтерському обліку вказане списання посівів на підставі зазначених актів було проведено в грудні 2009 року на суму 553184, 64 грн. та в грудні 2010 року на суму 162 060 грн.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Згідно до п.п 81.14 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування застосовує ставки податку, встановлені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону.
Відповідно до п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Судами встановлено, що відповідач, збільшуючи суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 71401,00 грн. (51153 грн. за грудень 2009 року та 20248 грн. за грудень 2010 року) по загиблим посівам, взяв за основу загальні витрати за весь посівний цикл, зокрема, від посіву 2008 року до збирання 2009 року включно.
Разом з тим слід зазначити, що первинними документами підтверджено право позивача на податковий кредит, оскільки придбані товарно-матеріальні цінності були використані у власній господарській діяльності.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про заниження СБК «Україна» суми ПДВ за грудень 2009 року на 51153,00 грн. та за грудень 2010 року на 20248,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби відхилити.
2.Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.В. Вербицька
Судді О.В. Муравйов
Ю.І. Цвіркун