07 серпня 2014 рокусправа № 804/4013/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.
суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі №804/4013/13-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" до Криворізької південної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Криворізької південної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнати нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000222220 від 12.03.2013р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 511127грн.; №0000212220 від 12.03.2013р. щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 591991,00грн., в тому числі: 579455грн. - за основним платежем та 12536,00грн. - штрафних санкцій; №0000202220 від 12.03.2013р. щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 166450,65грн., в тому числі: 152001,57грн.- за основним платежем та 14449,08грн. - штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки та рішення відповідач не ґрунтуються на нормах ПК України.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013р. у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу в якій посилаючись га порушення норм матеріального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.
Представник відповідача щодо задоволення скарги задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2011р. по 30.09.2012р., за результатами якої 25.02.2013р. складено акт №254/222/01234929.
Перевіркою встановлені порушення зокрема: п. 44.1 ст.44, п.135.1, п.135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4, п.137.10 ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та авансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 579455,00грн.; ст.22, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 152002грн..
12.03.2013р. відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення форми «П» №0000222220 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 511127грн., з них: декларації за вересень 2012р. на 259347,00грн., та 251780,00грн. - по декларації за червень 2012р. (а.с.25); податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000212220 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 591991,00грн., в тому числі: 579455грн. - за основним платежем та 12536,00грн. - штрафних санкцій (а.с.26); податкове повідомлення-рішення №0000202220 від 12.03.2013р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 166450,65грн., в тому числі: 152001,57грн.- за основним платежем та 14449,08грн. - штрафних санкцій (а.с.27).
Так перевіркою виявлено: завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2012р. на 511127,00грн. за рахунок суми орендної плати за землю та суми винагороди, сплаченої членам Наглядової ради ТДВ «Криворізький завод «Універсал»; заниження доходів: на суму орендної плати на землю, на суму винагороди членам Наглядової ради ТДВ «Криворізький завод «Універсал», на суму оплати за товари, отриманих від «невстановлених суб'єктів господарювання; завищення валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт» та ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Альянс-інструмент»; завищення податкового кредиту на суму ПДВ, отриманих в складі вартості ціни товару (послуг), отриманих від контрагентів ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт» та ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Альянс-інструмент».
Як вбачається з матеріалів справи, ТДВ «Криворізький завод «Універсал» користується та здійснює плату за земельну ділянкою площею42423кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Домобудівельна, 8. Проте як встановлено перевіркою, плата на землю, на якій знаходяться виробничі приміщення позивача, не врахована при формуванні собівартості реалізованої продукції, а віднесено до складу інших витрат, а отже, не включено до складу доходів від реалізованої продукції.
Згідно п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 ПК України, та складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів.
Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку визначені ст.139 кодексу.
Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138).
Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: 138.10.3. витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Враховуючи зазначене, колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції стосовно правомірного висновку відповідача щодо заниження позивачем суми доходу від здійснення господарської діяльності на суму орендної плати, яка не приймала участі в господарській діяльності.
Щодо витрат позивача на виплату нарахованої заробітної плати та відрахувань членам Наглядової ради ТДВ Криворізький завод «Універсал».
Перевіркою встановлено, що за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. позивачем нараховано Наглядовій раді заробітну платню у розмірі 455831,01 та здійснено відрахування єдиного соціального внеску в сумі 173585,03грн. Дані суми віднесено позивачем до складу адміністративних витрат підприємства та включено у декларацію з податку на прибуток підприємства.
Положення п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України визначає які саме витрати можуть включатись до складу інших витрат.
Так відповідно матеріалам справи, позивачем 24.06.2011р. затверджено положення Про наглядову раду товариства.
Вказане Положення містить Розділ 9 щодо винагороди та компенсації виплати членам наглядової ради, згідно з яким саме за рішенням загальних щборів учасників виплачується така. Крім того винагорода є фіксована (щомісячна) та додаткова (за підсумками з суми чистого доходу).
Статтею 51 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
Порядок роботи, виплати винагороди та відповідальність членів наглядової ради визначаються цим Законом, статутом товариства, положенням про наглядову раду акціонерного товариства, а також договором, що укладається з членом наглядової ради. Такий договір від імені товариства підписується головою виконавчого органу чи іншою уповноваженою загальними зборами особою на умовах, затверджених рішенням загальних зборів. Такий цивільно-правовий договір може бути або оплатним, або безоплатним.
Члени наглядової ради мають право на оплату своєї діяльності за рахунок товариства. Визначення умов оплати покладається на загальні збори за затвердженим зборами кошторисом.
Виконання вимог цієї норми Закону суду не надано. Крім того, відповідно до Положення така виплата можлива проте не є обов'язковою, крім того встановлено декларування збитків при здійснення фінансово-господарської діяльності у 2012 році у сумі 1419572грн.
Таким чином колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності встановленого порушення.
Відповідно акту перевірки, позивач за перевіряє мий період формував витрати та податковий кредит за взаємовідносинами з контрагентами - ТОВ «Лана-торг», ПП «Еліт», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Альянс-Інструмент».
Так суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині з посиланням на відсутність доказів - всіх первинних документів, які б були достовірними, тобто відображали реальні події.
Представником позивача в суді апеляційної інстанції зазначено, що всі первинні документи, які має товариство надані на підтвердження виконання договорів з зазначеними контрагентами.
Відповідно матеріалам справи на підтвердження взаємовідносин із ТОВ «Лана-торг» позивачем надано договір купівлі-продажу електродвигуна у кількості 3шт. від 11.05.2011р. №11-05 (відповідно умов якого оплата здійснюється за рахунком-фактурою, датою постави є дата підписання накладної, транспортування здійснюється за рахунок покупця), податкова накладна від 11.05.2011р. №18, накладна 27.05.2011р. №18. Транспортування здійснювалось ФОП Приходько (рахунок, податкова накладна, податкова накладна - яка містить посилання на договір від 31.05.2011 №21) - а.с. 60-65).
Проте рахунок-фактуру надано не було, договір на перевезення зазначений у податковій накладній також не надано. Також відсутня товарно-транспортна накладна, що підтверджувала б здійснення перевезення.
Щодо придбання товару позивачем у ПП «Еліт» електродвигуна у кількості 12шт - 5А225М4УПУ3, (відповідно умов якого оплата здійснюється за рахунком-фактурою, датою постави є дата підписання накладної, транспортування здійснюється за рахунок покупця), як доказ позивачем надані суду договір від 27.07.2011р. б/н видаткові накладні, податкові накладні (а.с.66-83).
Рахунків надано не було. У видаткових накладних зазначені у загальній кількості 6 електродвигунів за назвою визначеною у договорі, як доказ доставки надано договір з ТК САТ проте підстава перевезення накладна на відповідає назві відправника. Інших доказів отримання або перевезення суду не надано.
Щодо інших видаткових накладних та податкових накладних, то такі містять посилання на інші електродвигуни та інших договір, який не наданий до матеріалів справи.
Щодо придбання товару позивачем у ФОП ОСОБА_1 електродвигуна у кількості 3шт. - 5АМ315М6у2, (відповідно умов якого оплата здійснюється за рахунком-фактурою, датою постави є дата підписання накладної, транспортування здійснюється за рахунок покупця), як доказ позивачем надані суду договір від 17.05.2011 №231, видаткові накладні, податкові накладні (а.с.84-111).
Проте у видаткових накладних зазначені у загальній кількості 9 електродвигунів за назвою визначеною у договорі проте додаткової угоди надано не було, щодо інших видаткових накладних та податкових накладних, то такі містять посилання на інші електродвигуни в іншій кількості та інших договір, який не наданий до матеріалів справи.
Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Альянс-Інструмент», представник позивача зазначає про можливість укладання усної угоди.
Проте в податкових накладних виданих ТОВ «Альянс-Інструмент» посилається на договори та рахунки-фактури із зазначенням їх дат та номерів, які позивачем не надано, а тому є сумнім щодо придбання товару саме у цього товариства (а.с.112-148).
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).
Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат.
Перш за все такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв'язку із цим навіть бездоганно оформлений документ не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо у ході розгляду справи буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.
Як зазначено вище, суд приходить до висновку, про відсутність у позивача належним чином оформлених первинних документів по фінансово-господарських взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами.
Тому, згідно вимог чинного законодавства надані первинні документи не можуть бути визнані безумовною підставою для формування витрат та віднесення суми ПДВ до податкового кредиту.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі №804/4013/13-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" до Криворізької південної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 18 серпня 2014року.
Головуючий: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак
Суддя: Н.П. Баранник