14 серпня 2014 рокусправа № 804/12094/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.
суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.
за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі № 804/12094/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Реагент" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 02.09.2013 року № 0001622305, № 0001632305, № 0001642305.
Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо відсутності підтвердження надання послуг з дослідження кон'юктури ринку, у зв'язку з чим було визначено як завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, а також неправомірне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених в ціні товару який було в свою чергу продано на експорт, оскільки такі є суб'єктивною думкою податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013р. позов було задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга в якій відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, відповідачем у період з 09.07.2013 по 29.07.2013 було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РЕАГЕНТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт від 05.08.2013 року № 172/221/36574867.
Перевіркою встановлені порушення: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст.138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України в результаті чого було занижено податок на прибуток у сумі 62675 грн., у тому числі за ІV квартал 2012 року в сумі 37800 грн. та за І квартал 2013 року в сумі 24875 грн.; завищення збитків у І кварталі 2013 року у сумі 49076 грн.; пп.14.1.36, пп.14.1.179, пп. 14.1.181, пп 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого було завищено ТОВ «ТД РЕАГЕНТ» податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 1751326 грн.
До такого висновку перевіряючи прийшли з тих підстав, що у ході перевірки не встановлено підтвердження надання послуг з дослідження кон'юктури ринку, у зв'язку з чим було визначено як завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток (за господарськими операціями з ФОП Лебедевим, а також неправомірне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених в ціні товару придбаний у ТОВ «КПД» який було в свою чергу продано на експорт
За результатами перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 02.09.2013 року: №0001622305, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 94012 грн. 50 коп., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 62675 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 31337 грн.; №0001632305, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 49076 грн.; №0001642305, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 2627003 грн. 50 коп., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 1751326 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 875677 грн. 50 коп.
Щодо занижено податок на прибуток у сумі 62675 грн., у тому числі за ІV квартал 2012 року в сумі 37800 грн. та за І квартал 2013 року в сумі 24875 грн.; завищення збитків у І кварталі 2013 року у сумі 49076 грн..
Так відповідач визначаючи вказані порушення зазначив, що у ході перевірки не встановлено підтвердження надання послуг з дослідження кон'юктури ринку за господарськими операціями з ФОП Лебедевим Ю.І., враховуючи вказане порушення було визначено як завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 1 кварталі 2013р.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ФОП Лебедевим Ю.І. були укладені договори надання послуг предметом яких є дослідження коню'ктури ринку за певними напрямками, виконання яких підтверджують звітами, актами виконаних робіт: договір від 01.10.2012 року №ТДР00564/12., акт виконаних послуг від 01.10.2012 року №00564/12, звіт від 30.10.2012 року; договір від 01.11.2012 року №ТДР00615/12, акт виконаних послуг від 01.11.2012 року №00615/12, звіт від 30.11.2012 року; договір від 01.12.2013 року №ТДР00667/12, акт виконаних послуг від 03.12.2012 року №00667/12, звіт від 31.12.2012 року; договір від 02.01.2013 року №ТДР00003/13, акт виконаних послуг від 02.01.2013 року №00003/13, звіт від 31.01.2013 року; договір від 01.02.2013 року №ТДР00052/13, акт виконаних послуг від 01.02.2013 року №00052/13, звіт від 28.02.2013 року; договір від 01.03.2013 року №ТДР00081/13, акт виконаних послуг від 01.03.2013 року №00081/13, звіт від 29.03.2013 року. Оплата послуг здійснена в безготівковій формі, кредиторська заборгованість не встановлена (а.с. 47-246 Т4, а.с.1-124 Т5).
Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом II Кодексу.
Підпунктом "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу передбачено, що до складу інших витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.
Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу).
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано в суді апеляційної інстанції, що виконавцем за договором було здійснено всі заходи, що передбачені загальними правилами по здійсненню маркетингових послуг. Надані документи з виконання договорів. Позивачем підтверджено використання таких досліджень у господарській діяльності.
Таким чином суд першої інстанції правильно прийшов до висновків щодо відсутності порушень податкового законодавства позивачем при формуванні витрат.
Оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, щодо правомірного формування позивачем витрат по взаємовідносинам з ФОП Лебедевим Ю.І., та оскільки саме, за висновками відповідача, в результаті допущення такого порушення, послугувало висновком та прийняттю рішення про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги і щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0001632305, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 49076 грн.
Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з сум ПДВ сплачених в ціні придбаного товару який було в свою чергу продано на експорт, слід зазначити наступне.
Відповідно матеріалам справи, позивачем було придбано товар у ТОВ «КПД» за договором від 17.05.2011 року №368/11.
Згідно з умовами договору укладеного з ТОВ «КПД» (Продавець) було поставлено ТОВ «ТД РЕАГЕНТ» (Покупець) товари народного споживання, найменування, ціна та кількість яких зазначається у видаткових накладних.
Передача придбаних позивачем у ТОВ «КПД» товарів здійснювалась на складі продавця за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 1 та зберігалась у тому ж місці до подальшої його реалізації, відповідно до укладеного договору про зберігання від 17.05.2011 року №391/11, актів здачі-приймання робіт від 30.09.2011 року №1445; від 31.01.2012 року №123; від 30.09.2012 року №2059; від 31.01.2013 року №131.
Приймання товару здійснювалась на підставі виписаних довіреностей, що підтверджується журналом виписаних довіреностей на отримання товару по взаємовідносинам з ТОВ «КПД» за період жовтень 2012 року - березень 2013 року.
Оплата за придбаний товар у ТОВ «КПД» за вищевказаний період здійснювалась позивачем у безготівковій формі на рахунок контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи.
Придбану у ТОВ «КПД» продукцію, ТОВ «ТД РЕАГЕНТ» було реалізовано по ВЕД контракту ТОО «Прима Дистридьюшн» (резидент республіки Казахстан) відповідно до умов договору №396/11 від 29.06.2011 року.
На умовах контракту поставки ТОВ «ТД РЕАГЕНТ» було здійснено поставку товару партіями відповідно до специфікацій автомобільним транспортом на умовах ІНКОТЕРМС 2010 у філію ТОО «Прима дистридьюшн».
Вартість поставки була включена у вартість реалізованого товару на експорт, що обумовлено ВЕД контрактом.
Так, позивачем було поставлено продукцію для народного споживання ТОО «Прима дистридьюшн згідно вантажно-митними деклараціями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу
Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
У ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та не спростовано в суді апеляційної інстанції факт придбання позивачем товарів саме з метою їх використання в господарській діяльності, який фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.
Згідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.
Операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України).
За змістом п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до пп.14.1.71. п. 14.1 ст. 14 звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Проте, щодо невідповідності договірних цін при здійснені позивачем експортних операцій рівню звичайних цін відповідач не зазначає.
Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Таким чином, отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем товару за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцією, вчинену поза межами його господарської діяльності.
Отже, визначальним фактором є наявність мети суб'єкта господарювання на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з такими цілями. Проте, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної операції. Така правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України. від 28.02.2011 року по справі № 21-13а-11.
Крім того, позивачем саме доведено прибутковість спірної операції.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивачем було сформовано податковий кредит на підставі вищезазначених норм Податкового кодексу України, у зв'язку із придбанням товарів, які були використані у власній господарській діяльності, та були підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі № 804/12094/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Реагент" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 15 серпня 2014року.
Головуючий: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак
Суддя: Н.П. Баранник