Харківський апеляційний адміністративний суд
28 серпня 2014 р. Справа № 584/616/14-а
Головуючий 1 інстанції: Толстой О.О.
Доповідач: Водолажська Н.С.
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Водолажська Н.С.,
Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та Управління пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області на постанову Путивльського районного суду Сумської області від 16.07.2014р. по справі № 584/616/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив: визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області в перерахунку та виплаті позивачу щомісячних державних пенсій (основної та додаткової) відповідно до вимог ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області здійснити позивачу починаючи з 01.01.14 р. перерахунок та виплату щомісячної основної державної пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, як інваліду 2-ї групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ст.ст. 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області здійснити позивачу починаючи з 01.01.14 р. перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2-ї групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ст.ст. 50, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області виконати постанову суду негайно у межах суми платежу за один місяць та подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.
Постановою Путивльського районного суду Сумської області від 16.07.2014р. по справі № 584/616/14-а адміністративний позов був задоволений частково: визнано неправомірною відмову Управління пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної і додаткової пенсії у розмірах, встановлених ст. 50, 54, Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії, як потерпілій від Чорнобильської катастрофи категорії 1, інваліду 2 групи, виходячи з розміру державної пенсії не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальних пенсій визначеної за правилами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.14 р. до моменту здійснення перерахунку.
Відповідач не погодився з рішенням суду і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Путивльського районного суду Сумської області від 16.07.2014р. по справі № 584/616/14-а та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у апеляційній скарзі.
Позивач також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції, у зв'язку з правильним по суті вирішенням справи, але із помилковим застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права прийняти постанову, якою змінити постанову Путивльського районного суду Сумської області від 16.07.2014р. по справі № 584/616/14-а, скасувавши із резолютивної частини вищезазначеної постанови суду кінцеву дату нарахувань та виплат позивачу щомісячних державних пенсій (основної та додаткової), призначених довічно та у зв'язку з вирішенням судом першої інстанції не всіх позовних вимог або питань, змінити постанову Путивльського районного суду Сумської області від 16.07.2014р. по справі № 584/616/14-а і зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.
Колегія суддів на підставі п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач віднесений до першої категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1. Позивачу встановлена 2 група інвалідності безстроково із зазначенням причини інвалідності - пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено довідкою МСЕК. В 2014 році позивач звернувся з заявою до відповідача з проханням перерахувати йому пенсії (основну державну та додаткову) відповідно до ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, але відповідач відмовив позивачу у перерахунку зазначених пенсій, посилаючись на відсутність підстав для цього та правомірність здійснення управлінням розрахунку.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії позивача відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01.01.14 р. по день проведення перерахунку по другій групі інвалідності, з урахуванням фактично виплачених сум.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію (ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам 2 групи - 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції Закону України від 05.10.06 р. N 231-У) встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Разом з тим, 14.06.11 р. Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491 -VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.11 р. Пунктом 7 ч. І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнені пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.11 р. норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнані такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.12 р. визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2. 1, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Також, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Згідно ст. 3 БК України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011 та 2012, 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.
На виконання вищевказаних вимог, постановами КМУ № 745 від 06.07.11 р. та № 1210 від 23.11.11 р. були визначені мінімальні розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, у період з 23.07.11 р. по 31.12.13 р. розмір основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинен визначатися відповідно до вказаних постанов КМУ.
В свою чергу, положеннями Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено обмежень щодо застосування ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у період з 01.01.14 р. має право на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Посилання відповідача на той факт, що пенсія позивачу у спірний період була проведена та виплачена у розмірі визначеному постановою КМУ № 1210 від 23.11.11 р., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки застосування зазначеної постанови було розраховано на бюджетний період в 2011 та 2012, 2013 бюджетних роках, а тому у період з 01.01.14 р. вказані постанови застосуванню не підлягали.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу у період з 01.01.14 р. перерахунок та виплату щомісячної основної державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі, який визначено ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відносно доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Вказаній нормі кореспондуються положення абз. 7 п. 4 ч. 1 ст. 163, абз. 5 п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень-відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. У разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття постанови у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви, оскільки, згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України в подальшому, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в резолютивній його частині має бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі. Разом з цим, слід зазначити, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни постанови суду першої інстанції з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення. За таких обставин, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції в порядку п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України із заявою про ухвалення додаткової постанови та вирішити заявлене у адміністративному позові клопотання про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо зміни постанови шляхом скасування із резолютивної частини вищезазначеної постанови суду кінцевої дати нарахувань та виплат позивачу щомісячних державних пенсій (основної та додаткової), призначених довічно, колегія суддів зазначає, що дійшовши вірного висновку щодо наявності у позивача з 01.01.14 р. права на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд першої інстанції необґрунтовано обмежив період, за який повинен бути проведений вказаний перерахунок, оскільки зобов'язав відповідача провести перерахунок та виплату належних позивачу сум пенсії до моменту здійснення перерахунку.
Колегія суддів зазначає, що пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому у разі виникнення підстав для перерахунку розмірів таких пенсій визначається лише дата, з якої особа має право на її перерахунок чи отримання пенсії у певному розмірі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 01.10.2013 року по справі № 21-338а13.
В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, обмеження періоду, протягом якого суб'єкт владних повноважень має здійснювати обчислення пенсії відповідно до вимог закону, є безпідставним та суперечить вимогам ст. 19 Конституції України.
Відповідно до вимог п. 1. ч. 1 ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи наведене, постанова Путивльського районного суду Сумської області від 16.07.2014р. по справі № 584/616/14-а підлягає зміні, шляхом виключення з резолютивної частини кінцевої дати, по яку позивачу повинен бути здійснений перерахунок щомісячної основної державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, а саме - шляхом виключення слів: «до моменту здійснення перерахунку».
В іншій частині постанова Путивльського районного суду Сумської області від 16.07.2014р. по справі № 584/616/14-а є законною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 201, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області на постанову Путивльського районного суду Сумської області від 16.07.2014р. по справі № 584/616/14-а - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Путивльського районного суду Сумської області від 16.07.2014р. по справі № 584/616/14-а - задовольнити частково.
Постанову Путивльського районного суду Сумської області від 16.07.2014р. по справі № 584/616/14-а - змінити, виключивши із резолютивної частини кінцеву дату, по яку повинен бути здійснений перерахунок та проведена виплата щомісячної основної державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, а саме - виключити слова: «до моменту здійснення перерахунку».
В іншій частині постанову Путивльського районного суду Сумської області від 16.07.2014р. по справі № 584/616/14-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.
Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.