02 вересня 2014 р.Справа № 820/10617/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.
за участю секретаря судового засідання Зарицької Т.В. Зарицької Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Науково-виробнича організація Екотехнології" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі № 820/10617/14 за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Науково-виробнича організація Екотехнології" про стягнення заборгованості,-,
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до з позовом до відповідача, приватного підприємства "Науково-виробнича організація Екотехнології", та просив стягнути з Приватного підприємства "Науково-виробнича організація Екотехнології" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 8175,0 грн. та пені у розмірі 1004,50 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі №820/10617/14 вимоги позивача були задоволені.
Стягнуто з Приватного підприємства "Науково-виробнича організація Екотехнології" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 8175,00грн. та пені у розмірі 1004,50 грн.
Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі №820/10617/14 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представника відповідача колегія суддів встановила, що згідно звіту про зайнятість населення і працевлаштування інвалідів за 2012р. за формою №10-ПІ, затвердженої Наказом Міністерства праці України №42 від 10.02.2007 року., відповідачем самостійно визначено, що середньооблікова кількість штатних працівників особового складу (осіб) у 2012 році склала 10 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 1 особа. (а.с. 5).
Проте перевіркою, проведеною 14.03.2014р. та 18.03.2014р. Територіальною державною інспекцією з питань праці у Харківській області та оформленою актом № 20-01-558/0414, встановлено, що на підприємстві ПП "НВО Екотехнології" протягом січня - вересня 2012р. працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не працювали. До перевірки підприємством було надано наказ № 01/10К від 01.10.2012р. про прийняття на роботу з 01.10.2012р. гр. ОСОБА_1, якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Станом на день проведення перевірки керівництвом ПП "НВО Екотехнології" не була надана довідка про реєстрацію у Фонді соціального захисту інвалідів.
18.03.14р. Територіальною державною інспекцією з питань праці у Харківській області складено припис № 20-01-558/0377, яким в строк до 18.04.2014р. приписано відповідачу інформувати інспекцію про виконання припису.
Листом від 26.03.2014р. за № 01-19/2244 Територіальна державна інспекція з питань праці у Харківській області повідомила позивача - Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, про проведення вказаної вище перевірки, в ході якої виявлено, що норматив робочих місць для інвалідів ПП "НВО Екотехнології" у 2012р. не виконаний.
Згідно штампу вхідної кореспонденції, згаданий лист інспекції надійшов на адресу відділення 23.05.14р. Отже позивач звернувся з позовом в межах строку звернення до суду, встановлених ст. 99 КАС України, оскільки дізнався про порушення відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" саме після отримання 23.05.14р. листа від Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області з актом перевірки.
Відповідно до ч.4 п. 4 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.11 р. №386/2011, Державна інспекція з питань праці України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд та контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі громадськими організаціями інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів у частині: реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів; подання звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Таким чином перевірка відповідача проведена інспекцією в межах наданих повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Слід зазначити, що правовідносини з приводу притягнення до відповідальності осіб, винних у непрацевлаштуванні інвалідів, унормовані Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а також Господарським кодексом України.
Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст.20 згаданого закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Таким чином умисне діяння суб'єкта права, котре полягає у невиконанні обов'язків, покладених ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За правилом ч.2 ст.218 цього кодексу, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Пердбачене ч.1 ст.17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення права інвалідів працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, реалізовано законодавцем у спосіб покладення обов'язків з працевлаштування інвалідів як на роботодавців, так і на органи державної служби зайнятості населення.
До обов'язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів ч.3 ст.17, ч.1 ст.18, ч.ч.2, 3, 5 ст.19 "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" фактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості, а в силу приписів ч.3 ст.18 названого закону - виділення та створення робочих місць, надання державній службі зайнятості відповідної інформації, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Як випливає з приписів ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", до обов'язків органів державної служби зайнятості віднесена організація працевлаштування інвалідів, бо саме з цією метою роботодавці зобов'язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію. Приписам ч.2 ст.19 цього ж закону передбачено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а також п.4 і п.8 Положення про державну службу зайнятості, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991р. №47, в частині завдань і прав державної служби зайнятості відповідно.
Отже передбачена ч.1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.17, ч.1 ст.18, ч.ч.2, 3, 5 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Оскільки адміністративно-господарські санкції нараховуються за календарний рік, то дії по виділенню та створенню робочих місць, наданню державній службі зайнятості інформації мають бути вчинені роботодавцем до початку звітного календарного року або невдовзі після його початку у строк, який є розумно достатнім для організації державною службою зайнятості працевлаштування інвалідів, тобто направлення інвалідів до цього роботодавця з метою працевлаштування.
У поданому 05.02.2013р. до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту за формою 10-ПІ відповідач вказав неправдиві дані, які були виявлені Територіальною інспекцією з питань праці під час проведення 14.03.2014р. та 18.03.2014р. перевірки.
Зазначені обставини вказують на наявність в діях відповідача факту порушення ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Не повідомляючи систематично Харківський міський центр зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідач тим самим не забезпечив можливість працевлаштування інвалідів, а отже в силу ст.218 Господарського кодексу України підлягає притягненню до відповідальності, передбаченої ч.1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем належні докази на підтвердження своїх заперечень не надані.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Науково-виробнича організація Екотехнології" залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі № 820/10617/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.
Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П.
Повний текст ухвали виготовлений 05.09.2014 р.