"04" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/3002/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Лиски Т.О.,
Стародуба О.П., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій незаконними, зобов'язання до вчинення певних дій, за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області на постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2010 року, -
встановив:
У січні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконними дій, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
Постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2010 року, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_4 строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, визнавши причини його пропуску поважними. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області щодо відмови у перерахунку виплаченої позивачеві допомоги на оздоровлення відповідно до вимог статті 48 Закону № 796-ХІІ. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_4 виплаченої допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 роки відповідно до вимог статті 48 Закону № 796-ХІІ і забезпечити її виплату.
У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2010 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що ОСОБА_4 має статус особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, є інвалідом IIІ групи внаслідок захворювання, що пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області. Допомога на оздоровлення за 2007 рік йому була виплачена 20 березня 2007 року, за 2008 рік - 24 січня 2008 року, за 2009 рік - 27 січня 2009 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562 у розмірі 90 гривень.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.
Абзацом 3 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ було передбачено, що інвалідам ІIІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а частиною 7 цієї статті встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562 було установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІІ групи - 90 гривень.
Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік, зокрема, дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини 4 та частини 7 статті 48 Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини 4 та частини 7 статті 48 Закону № 796-ХІІ.
Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI статтю 48 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, а положення підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, які відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі. Якщо суб'єкт владних повноважень виплатив грошову допомогу під час дії зазначених норм Законів, то після прийняття рішень Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачеві щорічної разової грошової допомоги.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки позивачеві здійснювалася 20 березня 2007 року та 24 січня 2008 року, відповідно, - в період, коли наведені норми Законів були чинними, а їх виконання обов'язковим, а тому дії Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області на час виплати ОСОБА_4 зазначеної щорічної допомоги у 2007, 2008 роках були правомірними.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 за 2007, 2008 роки.
Водночас, редакція абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ, яким розмір грошової допомоги на оздоровлення для інвалідів ІІІ групи визначено у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, у 2009 році була чинною та іншими законодавчими актами, в тому числі Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI, не призупинялась і зміни до неї не вносились.
Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів про неправомірність виплати позивачеві як інваліду ІІІ групи грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 90 гривень, встановленого підзаконним нормативним актом - постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562, який суперечить Закону № 796-ХІІ, та про наявність законних підстав для нарахування і виплати позивачеві допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, визначеному абзацом 3 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2010 року в частині задоволення позовних вимог за 2007, 2008 роки - скасувати і прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій незаконними, зобов'язання до вчинення певних дій - відмовити.
В іншій частині постанову Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2010 року - залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Лиска Т.О.
Стародуб О.П.