"11" вересня 2014 р. м. Київ К/800/11959/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року
у справі №815/3735/13-а
за позовом ОСОБА_4
до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції
про визнання протиправним та скасування рішення, -
В травні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (далі по тексту Реєстраційна служба), яким просила визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби від 07.03.2013 року №763398, зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1, за ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року у справі №815/3735/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволено.
При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки рішенням Реєстраційної служби від 07.03.2013 року №763398 ОСОБА_4 неправомірно відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності на вказану вище квартиру. Оскаржене рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Реєстраційна служба звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати вказані вище судові рішення, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
ОСОБА_4 подала до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувала на відповідність судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України. Позивач просила залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.09.1996 року по 14.08.1998 року квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Шостою Одеською державною нотаріальною конторою 07.08.1996 року № 3-2620.
За договором дарування, посвідченим Третьою Одеською державною нотаріальною конторою 11.08.1998 року за №4-2351, ОСОБА_4 подарувала вказану вище квартиру ОСОБА_5.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 17.10.2012 року у справі № 1522/7796/11 визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 11.08.1998 року. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17.10.2012 року по цивільній справі № 1522/7796/11 набрало законної сили 29.10.2012 року.
22.02.2013 року позивач звернулась через свого представника до Реєстраційної служби із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), до якої додала: технічний паспорт (оригінал та копія), рішення Приморського районного суду від 17 жовтня 2012 року по справі № 1522//7796/11 (2 примірники засвідчені печаткою суду), договір купівлі-продажу від 07.08.1996 року № 3-2620 (фотокопія та оригінал).
07.03.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено у державній реєстрації права власності. В рішенні вказано, що подані документи не відповідають вимогам, та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
У відповідності з частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
За нормою частин 2, 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На виконання частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій досліджене оскаржене позивачем рішення, йому надано юридичну оцінку.
Колегія судів касаційної інстанції погоджує правову позицію судів та вказує, що відмовляючи ОСОБА_4 в проведенні державної реєстрації права власності Реєстраційна служба порушила вимоги частин 2, 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Задоволення позовних вимог в дані справі є законним та обґрунтованим.
В касаційній скарзі відповідач наголошує, у разі, коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.
До такого твердження суд касаційної інстанції відноситься критично, оскільки рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 17.10.2012 року у справі №1522/7796/11 визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 11.08.1998 року. Наведеним рішенням суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру не скасовувалось, а отже підстави для застосування статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у спірних правовідносинах сторін відсутні.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративними судами правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.
Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі №815/3735/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: