11 вересня 2014 року м. Київ К/800/32647/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Юрченко В.П.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі Міндоходів м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2013 року
у справі № 2а/0470/9463/12
за позовом Приватного підприємства «Восток»
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі Міндоходів
м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у
Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Приватне підприємство «Восток» (надалі - позивач, ТОВ «Восток») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі Міндоходів м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби; надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з невизнання як податкового звіту Приватного підприємства «Восток» (код ЄДРПОУ 30228888) податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, податкової декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ за ІІ квартал 2012 року; зобов'язання Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року, податкову декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2012 року та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ за ІІ квартал 2012 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у задоволенні адміністративного позову дії відмовлено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2013 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Восток» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровоградському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з невизнання як податкового звіту ПП «Восток» податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, податкової декларації з податку на прибуток за I півріччя 2012 року та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ за II квартал 2012 року. В решті позову відмовлено.
Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2013 року в частині задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відмовляючи у прийнятті спірних податкових декларацій, відповідач11 липня 2012 року направив ПП «Восток» лист, в якому, посилаючись на порушення позивачем вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, повідомив, що «…печатка ПП «Восток» вилучена 7 червня 2012 року старшим слідчим прокуратури Дніпропетровського району, таким чином, у ДПІ у Кіровському районі є підстави вважати, що податкова звітність оформлена з порушеннями норм Податкового кодексу України та не визнається як податкова звітність».
Окрім того, у вказаному листі податковим органом було запропоновано керівнику ПП «Восток»: «…надати до ДПІ у Кіровському районі належні докази того, що печатка ПП «Восток» на момент оформлення та подання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, податкової декларації з податку на прибуток за I півріччя 2012 року та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за II квартал 2012 року знаходилась на підприємстві».
У відповідь на вказаний лист ПП «Восток» доведено до відома відповідача, що вилучення печатки було незаконне, а на податковій звітності печатка проставлена за рішенням та з відома слідчого прокуратури Дніпропетровського району Дніпропетровської області, у приміщенні якої директору Нагапетян С.Р. було надано можливість підписати та засвідчити печаткою ПП «Восток» податкову звітність.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погодився й суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Пунктом 48.3 статті 48 ПК України визначено перелік обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація, серед яких, зокрема, підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Відповідно до пункту 48.7 статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.
Згідно з підпунктом 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.
Положеннями підпункту 49.12 статті 49 ПК України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:
- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;
- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, такий обов'язковий реквізит податкової декларації, як печатка, на звітності Підприємства була наявна, тому підстав для відмови з посиланням на недотримання позивачем пункту 48.3 статті 48 ПК України у податкового органу не було.
При цьому в ході судового процесу відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не дотримано вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України та не доведено фактичної неможливості позивача засвідчити спірну податкову звітність печаткою.
Відтак, Вищий адміністративний суд України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем виконані всі вимоги, передбачені чинним законодавством, при оформленні та поданні податкової декларації.
За таких обставин, дії податкового органу щодо неприйняття спірних податкових декларацій та розрахунків безвідносно до мотивів, якими такі висновки обґрунтовані, - є незаконними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі Міндоходів м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча: Н. Є. Блажівська
Судді: М.В. Сірош
В.П. Юрченко