04 вересня 2014 року м. Київ К/9991/22931/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Мороз Л.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ялтинської міської ради, треті особи - закрите акціонерне товариство "Санаторій ім. С.М. Кірова", виконавчий комітет Ялтинської міської ради, Ялтинське міське управління земельних ресурсів, товариство з обмеженою відповідальністю "Сельбілляр", за участю Прокуратури міста Ялта Автономної Республіки Крим, про скасування рішень,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, треті особи - закрите акціонерне товариство «Санаторій ім. С.М. Кірова», виконавчий комітет Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, Ялтинське міське управління земельних ресурсів, товариство з обмеженою відповідальністю «Сельбілляр», про скасування рішення 4-ї сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради №185 від 26 вересня 2006 року «Про надання закритому акціонерному товариству «Санаторій ім. С.М. Кірова» згоди на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки загальної площі 7,0136 га, зокрема ділянки №1 площею - 6,7825га, ділянки №2 площею - 0,1545 га, ділянки АДРЕСА_1, на землях Ялтинської міської ради», та про скасування рішення 21-ї сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим №169 від 30 вересня 2008 року «Про затвердження закритому акціонерному товариству «Санаторій ім. С.М. Кірова» проекту відводу земельної ділянки, площею 7,0136 га для обслуговування санаторію за адресою: АДРЕСА_1».
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні рішення порушують його права, як власника частини квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням 4-ої сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим від 26.09.2006 №185 закритому акціонерному товариству «Санаторій ім. С.М. Кірова» надано згоду на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки загальної площі 7,0136 га, зокрема ділянки №1 площею -6,7825 га, ділянки №2 площею - 0,1545 га, ділянки АДРЕСА_1, на землях Ялтинської міської ради.
Рішенням 21-ої сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим від 30.09.2008 №169 закритому акціонерному товариству «Санаторій ім. С.М. Кірова» затверджено проект відводу земельної ділянки площею 7,0136 га для обслуговування санаторію за адресою: АДРЕСА_1».
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваними рішеннями Ялтинської міської ради не порушено права та законні інтереси позивача, як власника частини квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, вважаючи при цьому за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.10.2004, видане органом приватизації виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, належить у рівних частках квартира АДРЕСА_1.
Правовстановлюючі документи на квартиру видані на підставі рішення Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим №44 від 07.09.2005.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2007 зустрічний позов закритого акціонерного товариства «Санаторій ім. С.М. Кірова» задоволено частково, зокрема, свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, було визнано недійсними.
Ухвалою Верховного Суду України від 09.04.2008 рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2007 - скасовано частково, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому апеляційному перегляді справи рішення Ялтинського міського суду від 15.05.2007 в частині відмови в позові щодо визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру від 05.10.2004 було залишено без змін.
Постановою Ялтинського міського суду від 16.02.2010, яка набрала законної сили, зобов'язано Комунальне підприємство Ялтинської міської ради БТІ поновити реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 05.10.2004 за ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5
За приписами частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Тобто, доведеним є те, що позивач є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.
Разом з цим, на час виникнення спірних правовідносин, власником будинку АДРЕСА_1 було закрите акціонерне товариство «Санаторій ім. С.М. Кірова», яке в подальшому здійснило продаж цього будинку третім особам.
Окрім того, оскаржуваними рішеннями ЗАТ «Санаторій ім. С.М. Кірова» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджено проект відводу земельної ділянки для обслуговування санаторію за адресою: АДРЕСА_2».
Тобто, як вбачається з оскаржуваних рішень ради, Санаторію земельна ділянка для обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_1 не передавалась.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні рішення Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим не порушують права позивача, як власника частини квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: