"28" серпня 2014 р. м. Київ К/800/15011/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Малиніна В.В., Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року, -
У листопаді 2013 року позивач - ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції із заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа № 2а-1804/2010 від 19.02.2010 року, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 09.10.2013 року, на виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року позивачу відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано належних доказів, що свідчили б про поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, а тому відсутні підстави для задоволення вищевказаної заяви.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року скасовано та постановлено нову про задоволення вищевказаної заяви.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що оскільки виконавчий лист виданий пізніше, ніж закінчується строк пред'явлення його до виконання, то даний факт є поважною причиною пропуску строку заявником для подання виконавчого документа до виконання, а тому вказаний строк підлягає поновленню.
У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково.
У доводах касаційної скарги, заявник зазначає, що строк пред'явлення виконавчого документу до виконання сплив ще 28.10.2012 року, жодних доказів на підтвердження причин поважності причин пропуску відповідного процесуального строку позивачем не надано.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2010 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено: визнано протиправними дії відповідача в частині встановлення підвищення до пенсії позивачу у розмірі 5,20 грн.; зобов'язано відповідача провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії позивача згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за проживання на території радіоактивного забруднення з 02.05.2009 року в розмірі одної мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на відповідний період.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27.10.2011 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області залишено без задоволення, а вищевказану постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2010 року без змін.
09.10.2013 року позивачу було видано виконавчий лист від 19.02.2010 року по даній справі, в якому зазначено строк пред'явлення його до виконання протягом одного року з дня вступу постанови в законну силу.
Постановою державного виконавця міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 15.10.2013 року ВП №40257789 відмовлено у в прийнятті до провадження виконавчого документу та відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1804/2010 від 19.02.2010 року, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 09.10.2013 року (а.с. 51).
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як на підставу для визнання поважними причини пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, позивач зазначила, що про ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27.10.2011 року, якою залишена без змін постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2010 року, вона дізналася у листопаді-грудні 2011 року та направила вказані рішення відповідачу до виконання; вона неодноразово зверталася в суд першої інстанції з проханням видати виконавчий лист, однак їй було відмовлено у зв'язку з тим, що справа не повернулась з суду апеляційної інстанції; та лише 09.09.2013 року судом першої інстанції їй було видано виконавчий лист у справі (а.с. 54-56, 68-70, 74, 77-78).
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», строк виконання судових рішень становить один рік з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його постановлення.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову; стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Частинами 1, 2 ст. 261 КАС України встановлено, що стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до адміністративного суду, який видав виконавчий лист, або до адміністративного суду за місцем виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КАС України виконавчий лист видається судом першої інстанції. Якщо за результатами перегляду справи суд апеляційної чи касаційної інстанції залишить прийняте по суті позовних вимог рішення без змін, ухвалить нове судове рішення по суті позовних вимог чи змінить судове рішення, то виконавчий лист видається судом апеляційної чи касаційної інстанції, за умови, що заява особи про видачу виконавчого листа надійшла до моменту повернення адміністративної справи до суду першої інстанції.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, жодних доказів звернення до суду першої інстанції із заявою про видачу виконавчого листа за період з жовтня 2011 року по вересень 2013 року позивачем не додано.
Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що позивач не скористався правом на звернення із заявою про видачу виконавчого листа до суду апеляційної інстанції як це передбачено ч. 2 ст. 258 КАС України.
Більш того, в матеріалах справи наявний супровідний лист від 04.11.2011 року (а.с. 65), що підтверджує направлення судом апеляційної інстанції справи до суду першої інстанції ще у 2011 році.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що відсутні підставі для поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з рішення суду першої інстанції вбачається, що при його ухвалені, суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, та воно ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі № 2а-1804/2010 (6-а/357/249/13) скасувати, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року в даній справі залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
В.В. Малинін
В.В. Юрченко