08 вересня 2014 року м. Київ В/800/4082/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Амєлін С.Є. , Гаманко О.І. , Кобилянський М.Г. , Ліпський Д.В. , перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними,
Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014р., прийнятої у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними.
Відповідно до ст. 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який відповідно до ст. 39-2 та ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно з положеннями ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;
3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.
Як вбачається із заяви відповідача та ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014р., про перегляд якої подана заява, суд касаційної інстанції залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2011р., окрему ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2011р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012р.
Вказаними судовими рішеннями визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві щодо ненадання обґрунтованої відповіді у встановлений законом строк на запит ОСОБА_2 від 07.02.2011р. Окремою ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2011р. Генерального прокурора України та прокурора м. Києва зобов'язано провести перевірку щодо наявності в діях начальника Головного відділу податкової міліції-першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст. 366 Кримінального кодексу України та вжиття відповідних заходів.
Вищий адміністративний суд України виходив з того, що відповідь Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві ОСОБА_2 надана з порушенням місячного терміну, тому бездіяльність відповідача є неправомірною та такою, що порушує право ОСОБА_2 на об'єктивний розгляд звернення.
В заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014р. заявник порушує питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст.ст. 9, 10, 32, 37 Закону України "Про звернення громадян", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03.03.2011р., якою було залишено без змін судові рішення, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог про надання земельно-кадастрової інформації щодо наявності вільних земель на території Луначарської сільської ради Запорізької області, а також викопіювання графічних схем, карт таких вільних земельних ділянок. Суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що надання запитуваної інформації не входить до компетенції відповідача, а оскільки позивачу неодноразово надавались усно та письмово відповіді на його аналогічні звернення, що є окремою підставою для відмови в розгляді такого звернення, то підстав для задоволення позову немає.
Неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може мати місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Таким чином, у даному випадку відсутнє неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Керуючись ст.ст. 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними.
Копію даної ухвали, а також заяву з доданими до неї матеріалами повернути Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві .
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді
Амєлін С.Є.
Гаманко О.І.
Кобилянський М.Г.
Ліпський Д.В.