Справа: № 825/1970/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
11 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
пр-к апелянта Ананко Ю.М.
розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Аліас" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аліас" звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2014 року № 0001062200 та № 0001072200.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Ніжинської ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ фірма "Аліас" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Магмастіл" здійснених за квітень-листопад 2012 року.
За результатами перевірки складено Акт від 19.04.2014 року № 1741/22/14242586 , в якому зафіксовано порушення позивачем:
- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Магмастіл" встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 6065,56 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року - 2206,55 грн., 3 квартал 2012 року - 1587,29 грн. та 4 квартал 2014 року - 2271,73 грн.;
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Магмастіл" встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет всього на загальну суму 5853,13 грн., а саме квітень 2012 року - 1064,50 грн. 4518098,00 грн., травень 2012 року - 425,70 грн., червень 2012 року - 691,50 грн., липень 2012 року - 1507,88 грн., жовтень 2012 року - 598,20 грн. та листопад 2012 року - 1595,35 грн.
Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача з ТОВ "Магмастіл" акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 23.04.2013 року №760/22.2.09/37769301 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Магмастіл" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, яким встановлено, відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року в розумінні ст. 134 та ст. 185 Податкового кодексу України та не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.
29.05.2014 року відповідачем на підставі акта перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення:
- № 0001062200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток/доходи приватних підприємств в розмірі 7581,95 грн., з них за основним платежем 6065,56 грн. та 1516,39 грн. за штрафними санкціями;
- №0001072200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 7316,41 грн., з них за основним платежем 5853,13 грн. та 1463,28 грн. за штрафними санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.
Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.
Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.
Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.
З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2011 року між ТОВ "Магмастіл" (Постачальник) та ТОВ фірма "Аліас" (Покупець) укладено договір № М0921, згідно якого Продавець продає, а Покупець купує продукцію, в подальшому товар.
Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання поставки позивачу за зазначеним зобов'язанням та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити.
Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).
В рахунок оплати поставок на виконання вищезазначених зобов'язань позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками.
Позивачем надано належні докази щодо транспортування товару та документи щодо підтвердження факту отримання товару та його оприбуткування.
Позивачем надано докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності. Зокрема, придбані у ТОВ "Магмастіл" у подальшому були реалізовані третім особам: ВПТМ "Борзнатеплокомуненерго", СВГ "АГРІАТІК", філії "Ніжинський міськмолзавод "ДП"АРОМАТ", ДП "Ніжинське лісове господарство", ДП НВК "Прогрес", ПАТ "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування", ВАТ "Ніжинбудмеханізація", ТОВ "Ніжин ТеплоМережі", ПАТ "Бобровицьке хлібоприймальне підприємство", ПрАТ "Ніжинський цегельний завод", КП "НУВКГ", ФГ "Десна", ДП НАК "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" "УВТЗК", ПАТ "Ніжинський механізований завод", ПАТ "Ніжинський жиркомбінат", ТОВ "Агропромислова компанія "МАГНАТ", ТОВ "Гідромакс-інжиніринг", СТОВ "Дружба", ТОВ НВП "Метекол", Ніжинській зразковій автошколі ТСОУ, ПАТ "Ніжинський хліб", ТОВ "Носівка Агро", Комунальному закладу Дитячий санаторій "Пролісок", що підтверджується витягом з журналу фіскальних звітних чеків, видатковими та податковими накладними, довіреностями.
Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.
Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ "Магмастіл" було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.
Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів на підтвердження доводів щодо відсутності у контрагента позивача можливостей (технічних, матеріальних, людських ресурсів) на виконання зобов'язань за укладеним договором.
Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація в матеріалах акта неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача, складеного за рік до здійснення перевірки позивача.
Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом не підтверджуються об'єктивними доказами та спростовуються матеріалами справи.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства є обґрунтованими.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.О.Беспалов
Суддя А.Б.Парінов
Повний текст виготовлено - 15.09.2014 р.
.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.