Справа: № 826/5749/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
11 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
пр-к апелянта Сидоришин М.М.
пр-к позивача Галабудський І.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2014 року №0000292200 -
Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2014 року №0000292200.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2014 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку відокремленого підрозділу Південно-західної залізниці санаторій «Медичний центр реабілітації залізничників», ідентифікаційний код 26335270, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 01.04.2014 року №21-22-26335270, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.2.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144, пункту 146.2 статті 146 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 183470,00 грн., в тому числі, за 2011 рік на 71285,00 грн., за 2012 рік на 112185,00 грн.
Висновок податкового органу про протиправність включення позивачем до валових витрат вартості ремонтних робіт належних позивачу будівель та приміщень, виконаних Будівельно-монтажним управлінням №2 Південно-західної залізниці протягом січня 2011 року - грудня 2012 року, ґрунтується на твердженні контролюючого органу, що витрати, пов'язані із поліпшенням основних засобів, повинні відноситись до вартості основних фондів та на них повинна нараховуватись амортизація.
На підставі Акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2014 року №0000292200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на 211516,00 грн., в тому числі, 183470,00 грн. за основним платежем та 28046,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення рішення.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.
Спірні правовідносини до 01.04.2011 року регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства», а після 01.04.2011 року нормами Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» ( далі -Закон №283/97-ВР), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно підпункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.
Не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону (підпункт 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
У той же час, за змістом підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 названого Закону амортизації підлягають, зокрема, витрати на проведення платником усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.
Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 146.11 статті 146 Податкового кодексу України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.
Відповідно до пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.
Тобто, витрати на поліпшення основних засобів у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відносяться до складу витрат звітного податкового періоду, в якому були здійснені ремонт та поліпшення, витрати, що перевищують зазначену суму, з метою нарахування амортизації включаються до первісної вартості об'єктів основних засобів, щодо яких здійснювався ремонт та поліпшення.
З матеріалів справи вбачається, що БМЕУ-2 ст. Козятин виконувались ремонтні роботи МЦРЗ м. Хмільник, всього виконано робіт за 2011 рік на 814518,00 грн., за 2012 рік на 941044,00 грн.
Відповідно до податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року, за 1-4 квартали 2012 року, суми витрат на ремонтні роботи включались платником податків до складу валових витрат за відповідні періоди.
При цьому, сума витрат позивача, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, за 2011 та 2012 роки становила менший розмір, аніж 10 відсотків балансової вартості всіх груп основних засобів позивача на початок року.
Крім того, фактичне виконання ремонтних робіт підтверджується належним чином складеними первинними документами, що, в свою чергу, обумовлює правомірність віднесення позивачем вартості отриманих робіт до складу валових витрат.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства є обґрунтованими.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.О.Беспалов
Суддя А.Б.Парінов
Повний текст виготовлено - 15.09.2014 р.
.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.