02.09.2014 рокуСправа №607/10395/14-к
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210250000107 від 29.05.2014 року про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підберізці, Зборівського району, Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого двірником КПТМ «Тернопільтеплокомуненерго», освіта середня, одруженого, раніше не судимого,-
у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст. 358 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора- ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
Обвинувачений ОСОБА_3 в травні 2013 року, перебуваючи на подвір'ї за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , знайшов пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 02.08.2001 року, видане Тернопільським центром по НВПД на ім'я ОСОБА_5 , який являється батьком його дружини. Знаючи про те, що пенсійне посвідчення дає ряд передбачених законом пільг, а саме, пільгового безкоштовного проїзду приміськими поїздами, обвинувачений ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, вирішив залишити собі знайдене посвідчення для подальшого особистого використання. З цією метою обвинувачений ОСОБА_3 по місцю свого проживання в АДРЕСА_1 відклеїв з вищевказаного посвідчення фотокартку ОСОБА_5 і вклеїв на її місце свою фотокартку, чим підробив вищевказане посвідчення з метою його подальшого використання для безоплатного проїзду.
29.05.2014 року близько 06 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_3 на зупиночному пункті Великий Глибочок Львівської залізниці здійснив посадку в приміський електропоїзд № 6232 сполученням «Красне -Тернопіль» з метою доїхати до станції Тернопіль Львівської залізниці. Під час перевірки наявності квитків у пасажирів, за деякий час після відправки дизель-поїзда із зупиночного пункту Великий Глибочок, обвинувачений ОСОБА_3 пред'явив провідникам цього електропоїзда пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 02.08.2001 року, видане Тернопільським центром по НВПД на ім'я ОСОБА_5 , з метою ухилення від оплати за проїзд, та отримав пільговий квиток № НОМЕР_2 . Даний факт було виявлено працівниками транспортної міліції, які здійснювали супровід приміського електропоїзда № 6232 сполученням «Красне - Тернопіль». Після прибуття на станцію Тернопіль Львівської залізниці, обвинувачений ОСОБА_3 разом із працівниками міліції здійснив висадку із вищевказаного електропоїзда, після чого у нього було вилучене пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 02.08.2001 року видане Тернопільським центром по НВПД на ім'я ОСОБА_5 , яке містить ознаки підробки, а саме мало місце переклеювання фотографії, ознак, які б вказували на зміну першопочаткових реквізитів не виявлено.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані:
за ч.1 ст.358 КК України- підроблення посвідчення, яке видається установою, що має право видавати такі документи, і яке надає права та звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем;
за ч.4 ст.358 КК України- використання завідомо підробленого документа.
25 червня 2014 року між прокурором Тернопільської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері юристом 2 класу ОСОБА_4 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні за № 12014210250000107 від 29.05.2014 року з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_3 з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України в приміщенні Тернопільської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері за адресою: м. Тернопіль, просп. Ст. Бандери, 6 укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України. Обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даних кримінальних правопорушень.
Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений ОСОБА_3 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення:
-за ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу у сумі 850(вісімсот п'ятдесят) гривень в доход держави;
за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу у сумі 510(п'ятсот десять) гривень в доход держави.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 визначити у виді штрафу у сумі 850(вісімсот п'ятдесят) гривень в доход держави. В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання передбачені ст. 476 КПК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просить вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч.3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим згідно із ст. 12 КК України є кримінальними правопорушеннями невеликої тяжкості від яких потерпілих немає.
Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкціям статтей обвинувачення з врахуванням вимог ст.ст. 50, 65-67 КК України. При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину, щиросердечно розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, його сімейний стан-одружений та стан його здоров"я.
Суд в порядку ст.474 КПК України, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, права обвинуваченого, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст.473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, те, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості, укладеної 25 червня 2014 року в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210250000107 від 29.05.2014 року між прокурором Тернопільської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері юристом 2 класу ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив підроблення посвідчення, яке видається установою, що має право видавати такі документи, і яке надає права та звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем, а тому його дії кваліфікує за ч.1 ст. 358 КК України, а також вчинив використання завідомо підробленого документа, а тому його дії кваліфікує за ч.4 ст.358 КК України, за якими належить призначити обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості від 25 червня 2014 року міру покарання.
Речовий доказ- пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 02.08.2001 року видане Тернопільським центром по НВПД на ім'я ОСОБА_5 , та пільговий квиток № НОМЕР_2 , виданий на основі вказаного посвідчення 29.05.2014 року-зберігати при матеріалах кримінального провадження.
По справі проведено технічну експертизу № 1-492/14 від 02.06.2014 року, за яку із обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України слід стягнути в користь держави процесуальні витрати в сумі 393,12 гривень на відшкодування витрат за проведення експертизи залученим стороною обвинувачення експертом спеціалізованої державної експертної установи.
Враховуючи викладене, керуючись п.1 ч.3 ст. 314, ч.1 ст.369, п.1 ч.1 ст.392, ч.4 ст. 394, п.1 ч.2 ст. 395, п.2 ч.1 ст.468, ч.2, 4, 5 ст. 469, ч.2 ст. 473, 475, 476 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25 червня 2014 року між прокурором Тернопільської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері юристом 2 класу ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210250000107 від 29.05.2014 року.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 25 червня 2014 року покарання:
- за ч.1 ст.358 КК України - штраф у сумі 850(вісімсот п'ятдесят) гривень в доход держави;
-за ч.4 ст.358 КК України - штраф у сумі 510(п'ятсот десять) гривень в доход держави.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 визначити у виді штрафу у сумі 850(вісімсот п'ятдесят) гривень в доход держави.
Речовий доказ: пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 02.08.2001 року видане Тернопільським центром по НВПД на ім'я ОСОБА_5 , та пільговий квиток № НОМЕР_2 , виданий на основі вказаного посвідчення 29.05.2014 року-зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати в сумі: 393,12 гривень за технічну експертизу № 1-492/14 від 02.06.2014 року.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий суддяОСОБА_1