Провадження № 11-кп/774/1221/14 Справа № 202/4199/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
02 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ
колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Дніпропетровську матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2014 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, не одруженого, працюючого ПП „Туренко”, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засудженого вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська за ст. 128 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі,
за участю: прокурора - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_7
потерпілого - ОСОБА_9
захисника - ОСОБА_6
Згідно вироку суду ОСОБА_7 , визнано винним та засуджено за те, що він близько 19 години 20 хвилин 18 липня 2013 року знаходячись біля другого під'їзду будинку АДРЕСА_3 , в результаті конфлікту на ґрунті особистих неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_9 , діючи з необережності внаслідок злочинної недбалості, тобто не передбачаючи можливості настання шкоди для здоров'я потерпілого ОСОБА_9 , хоча повинен був і міг їх передбачити, при використанні прийому самозахисту з виставленням правої руки вперед в сторону обличчя потерпілого, в ході поступального руху, спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження, а саме проникаюче склеральне поранення з випадінням оболонок, гемофтальм лівого ока, рване поранення верхньої повіки ліворуч, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що зумовили стійку втрату працездатності потерпілого ОСОБА_9 , більш ніж на 1/3.
Захистником ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 принесена апеляційна скарга на вирок суду в якій він просить обвинувальний вирок відносно ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання, призначивши більш м'яке покарання не пов'язане з обмеженням волі.
В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги захисник зазначає про те, що вирок суду підлягає зміні у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання. Вважає, що обвинуваченому повинно бути призначене більш м'яке покарання, оскільки ОСОБА_7 діяв у стані сильного душевного хвилювання, щиросердечно розкаявся та повністю визнав свою вину в скоєному, сприяв встановленню істини по даній справі, тим більш конфлікт був спровокований потерпілим. А при визначенні розміру завданої моральної шкоди суд не врахував положення ч.2 ст.1193 ЦК України, а саме те, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню шкоди, то залежно від ступеню вини потерпілого розмір відшкодування зменшується.
Представник потерпілого ОСОБА_10 у своїх запереченнях проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що суд не встановив обставин на які посилається захистник обвинуваченого, а саме наявності стану алкогольного сп'яніння у потерпілого, те що конфлікт виник з вини потерпілого, свідки на покази яких посилається апелянт, в судовому засіданні не допитувались, обвинувачений у вчиненому не розкаявся та не відшкодував спричинену матеріальну та моральну шкоду.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, потерпілого які прохали залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, як безпідставну, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захистника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, та пояснили те, що судом першої інстанції не враховані при призначенні покарання пом'якшуючі обставини, а саме, що обвинувачений розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, визнав та відшкодував завдану матеріальну шкоду, тощо причиною скоєння конфлікту стала неправомірна та аморальна поведінка потерпілого, що викликала сильні душевні хвилювання обвинуваченого, під впливом яких він скоїв злочин. В дебатах обвинувачений просив змінити призначене йому покарання, в останньому слові просив призначити покарання не пов'язане з обмеженням волі, дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та журналу судового засідання, за згодою учасників процесу, кримінальне провадження було розглянуто за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі доказах, що в апеляційній скарзі не заперечується і ніким не оспорюється.
Таким чином, так як, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ст. 128 КК України ніким з учасників процесу не оспорюються, тому апеляційним судом не перевіряються. Юридична кваліфікація дій обвинуваченого за ст.128 КК України є правильною.
Але, доводи апеляції захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого колегія судів вважає такими що заслуговують на увагу.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд встановив обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 - визнання ним своєї провини, позитивну характеристику за місцем проживання. (т.1 а.п.134), та помилково прийшов до висновку про застосування міри покарання у виді обмеження волі, застосувавши саме тяжке покарання за скоєння злочину передбаченого ст.128 КК України.
При визначенні міри покарання суд не звернув увагу, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до п.2 ст. 12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості, дані про особу винного, який раніше не судимий (т.1 а.п. 132), на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (т.1 а.п. 131).
Суд також у порушення п.6 368 КПК України, не врахував, що при наявності в санкції статі інших, альтернативних видів покарань суд зобов'язаний обговорити чому саме таке покарання він вважає за доцільне призначити обвинуваченому. Дані вимоги закону судом не були дотримані. Також при призначенні покарання, судом не враховано, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдану матеріальну шкоду. Судом при призначенні покарання також не надано оцінки тому, що потерпілий знаходився у стані алкогольного сп'яніння, його дії щодо вживання спиртних напоїв та поведінки щодо співмешканки обвинуваченого, стали причиною конфлікту з обвинуваченим.
Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.
Враховуюче наведене, колегія судів вважає, що з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, ступеню тяжкості вчиненого ним правопорушення, пом'якшуючих обставин можливо призначити більш м'який вид покарання, а саме виправні роботи з відрахуванням в дохід держави відсотку із суми заробітку.
Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд урахував характер та обсяг заподіяних потерпілому моральних і фізичних страждань, ступінь вини обвинуваченого та інші обставини, тому не має підстав вважати, що він визначив розмір моральної шкоди неправильно.
Вимоги обвинуваченого про відмову у стягненні компенсації за заподіяну моральну шкоду в розмірі 75000 гривень, колегія суддів вважає неналежними, а тому виходячи з принципу розумності та справедливості, суд першої інстанції на законних підставах стягнув моральну шкоду в зазначеному розмірі.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції і вважає, що судом повно та правильно встановлено обставини спричинення моральної шкоди, належно оцінено надані сторонами докази, а також правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вирок суду, в частині призначеного ОСОБА_7 покарання підлягає зміненню з вищевикладених підстав, з залишенням без змін вироку суду в частині стягнення моральної шкоди.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 414, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2014 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання, змінити.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ст. 128 КК України у виді виправних робіт за місцем роботи засудженого строком 2 роки з відрахуванням в дохід держави 20 відсотків щомісяця із суми його заробітку.
В іншій частині вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2014 року щодо ОСОБА_7 , залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3 місяців з моменту проголошення.
Судді :___________________ _____________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4