Справа № 185/324/13- ц
Провадження № 4-с/185/32/14
29 серпня 2014 року Павлоградський місьрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Шаповалової І.С.,
при секретарі - Булдаковій К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Павлограді скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Павлоградского міськрайонного управління юстиції Гідзула С.О.,-
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, якою оскаржує неправомірність дій державного виконавця ВДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції Гідзули С.О. щодо складення останнім 14.04.2014 року постанови про закриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2013 року (Справа № 185/324/13- ц) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визначення місця проживання малолітніх дітей та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей, визначення способів участі батька у вихованні малолітніх дітей.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали подану скаргу та просили її задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в скарзі.
Суб'єкт оскарження, в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, вважаючи, що ним при складенні постанови про закінчення виконавчого провадження дотримано вимоги ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд, перевіривши матеріали справи і дослідивши законодавство, що регулює спірні правовідносини, встановив наступне.
Рішенням Павлоградського міскрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2013 року (Справа № 185/324/13- ц) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визначення місця проживання малолітніх дітей та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей, визначення способів участі батька у вихованні малолітніх дітей, ОСОБА_1 встановлено участь у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - наступним чином: кожного місяця в перший та третій тиждень по суботах і неділях з 10.00 годин до 18.00 години з можливістю відвідин з дітьми місць масового відпочинку та один раз на місяць відвідання дітьми проживання батька.
Рішення суду набрало законної сили та звернуто до виконання.
Згідно Акту державного виконавця від 05.04.2014 року ОСОБА_6 було доведено до відома резолютивну частину рішення, яка після цього надала дитину ОСОБА_5 для спілкування з батьком ОСОБА_1, дитина не бажала йти до батька, зустріч припинено через реакцію другої дитини ОСОБА_4.
Постановою державного виконавця від 14.04.2014 року виконавче провадженн з примусового виконання рішення Рішенням Павлоградського міскрайонний суду Дніпропетровської області від 29 травня 2013 року (Справа № 185/324/13- ц) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визначення місця проживання малолітніх дітей та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей, визначення способів участі батька у вихованні малолітніх дітей закінчено на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з фактичним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно п. 6. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (далі Пленум), інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, визначених у статті 7 Закону про виконавче провадження, мають право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого згідно із вимогами ЦПК, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина четверта статті 82 Закону про виконавче провадження).
Згідно ст. 1 Закон України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюють на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закриттю у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
П. 1 Пленуму зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Суд звертає увагу на той факт, що постановою державного виконавця від закінчено виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, натомість, державний виконавець, вирішуючи питання про закриття виконавчого провадження не впевнився чи виконується рішення суду щодо участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - наступним чином: кожного місяця в перший та третій тиждень по суботах і неділях з 10.00 годин до 18.00 години з можливістю відвідин з дітьми місць масового відпочинку та один раз на місяць відвідання дітьми проживання батька.
Крім того, суд вважає, що дії чи утримання від певних дій боржника не повинні мати разовий характер, оскільки, усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дітей вирішені судом без встановлення обмеження в часі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 61, 209, 210, 386-387 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд, -
Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Павлоградского міськрайонного управління юстиції Гідзула С.О. - неправомірними.
Постанову державного виконавця відділення Відділу державної виконавчої служби Павлоградского міськрайонного управління юстиції Гідзула С.О. ВП № 42261210 від 14.04.2014 року про закінчення виконавчого провадження - скасувати.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує,апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя І.С.Шаповалова