Справа № 555/134/14-к
Номер провадження 1-кп/555/42/14
15 вересня 2014 року
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2 ,
з участю прокурораОСОБА_3
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Березне кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. та прож. в АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, працюючого заступником директора з технічних питань КП Телерадіокомпанія «Березне», одруженого, на утриманні 2 малолітніх дітей, несудимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
13 грудня 2013 р. близько 10 год. 25 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні Березнівського відділення Рівненської філії ПАТ «Приватбанк» по вул. Андріїська, 46а, в м. Березне, Рівненської області таємно викрав залишений працівницею вказаного банку ОСОБА_7 без нагляду на робочому столі належний останній мобільний телефон «Samsung GT- E1200 Whitе», вартістю 167 грн. 75 коп., в якому містились дві сім-карти: "Djuice", вартістю 40 грн. та "Київстар", вартістю 35 грн. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_6 потерпілій заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 242 грн. 75 коп.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе не визнав. Пояснив, що 13 грудня 2013 р. близько 10 год. 25 хв. він перебував в приміщенні Березнівського відділення Рівненської філії ПАТ «Приватбанк» по вул. Андріїська, 46а, в м. Березне, Рівненської області - з метою скористись послугами терміналу. Перед ним біля терміналу стояв його знайомий - ОСОБА_8 , після того як останній відійшов, ОСОБА_6 почав користуваись терміналом. Через деякий (нетривалий, короткий) проміжок часу він побачив мобільний телефон на краю столу, який розміщений у безпосередній близькості від вказаного терміналу. Взявши телефон у руки ОСОБА_6 побачив на ньому смс-повідомлення із пін-кодом. Вирішив, що саме ОСОБА_8 , який користувався перед ним терміналом, залишив телефон на столі. Поклав телефон у кишеню куртки, щоб повернути його ОСОБА_8 . Після заершення платіжних операцій через термінал, вийшов із приміщення банку на вулицю, однак ОСОБА_8 там не застав. На вхідні дзвінки, які поступали на телефон, протягом кількох годин після описаної події, він не відповідав, сам із телефону нікому не телефонував, пізніше телефон вимкнув. Коли через декілька днів зустрів ОСОБА_8 запитував у нього чи він не загубив телефон, що останній заперечив. Після того, про вказаний телефон адміністрацію чи працівників банку не повідомляв. 1 січня 2014 року звертався до працівників Березнівського РВ УМВСУ в Рівненській області, вказуючи що знайшов вказаний телефон. 2 січня 2014 року працівники Березнівського РВ УМВСУ в Рівненській області оформили добровільну видачу ним ( ОСОБА_6 ) зазначеного телефону. Заперечив наявність у нього корисливого мотиву, вказав також, що не вважає свої дії таємними, оскільки він їх не приховував.
Із показань потерпілої ОСОБА_7 в судовому засіданні вбачається, що 13 грудня 2013 р. вона працювала на посаді клієнт-менеджера Березнівського відділення Рівненської філії ПАТ «Приватбанк» та перебувала на робочому місці в приміщенні банку по вул. Андріїська, 46а, в м. Березне, Рівненської області. В ході роботи з клієнтами використовувала свій мобільний телефон. Підтвердила ту обставину, що могла залишати його без нагляду на робочому столі - на краю, в безпосередній близькості від терміналу. В першій половині (перед обідом, близько 12 год.) того ж дня виявила, що в неї пропав телефон. На дзвінки в подальшому телефон не відповідав, та пізніше був вимкнений. В подальшому, коли із записів відеоспостереження у банку та інших даних їй стало відомо про особу, яка забрала її телефон, вирішила звернутись в міліцію. Пояснила також, що телефон їй повернуто. Вказала на відсутність претензій до обвинуваченого.
Свідок ОСОБА_9 дав суду аналогічні показання, що й потерпіла ОСОБА_7 щодо роботи останньої в банку та зникнення її телефону. Зазначив також, що про знахідку телефону в банк ніхто не звертався.
Із показань свідка ОСОБА_10 , даних ним в судовому засіданні вбачається, що 13 грудня 2013 р. близько 10 год. 25 хв. він перебував в приміщенні Березнівського відділення Рівненської філії ПАТ «Приватбанк» по вул. Андріїська, 46а, в м. Березне, Рівненської області, де зустрів свого знайомого - ОСОБА_6 . Через декілька днів після цього, при зустрічі із ОСОБА_6 , останній запитував у нього чи він не загубив телефон, що він заперечив.
Із показань свідка ОСОБА_11 , даних ним в судовому засіданні вбачається, що 1 січня 2014 р. на його виклик в Березнівський РВ УМВСУ в Рівненській області приходив ОСОБА_6 , з яким було проведено бесіду, заяв про знахідку від останнього не надходило. Наступного дня - 2 січня 2014 року ОСОБА_6 добровільно видав мобільний телефон, який було оглянуто та вилучено.
Із протоколу огляду від 2 січня 2014 року вбачається, що в присутності ОСОБА_6 було глянуто виданий ним згаданий мобільний телефон. Підсудний ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив, що на фото, доданих до протоколу, відображено виданний ним телефон, потерпіла ОСОБА_7 - підтвердила належнійсть їй вказаного телефону.
Із протоколу огляду відеозапису від 02 січня 2014 року, та відтворення відеозапису в судовому засіданні, вбачається, що відеокамерами спостереження банку зафіксовано 13 грудня 2013 р. в період 10 год. 25 хв. до 10 год. 30 хв. перебування в зазначеному приміщенні ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , а також останній, перебуваючи біля терміналу, забрав зі столу, який знаходився поруч із ним, мобільний телефон та поклав його в кишеню куртки, а через декілька хвили н вийшов із приміщення.
Із висновку судової товарознавчої експертизи № 3 від 9 січня 2014 року вбачається, що залишкова вартість згаданого мобільного телефону «Samsung GT- E1200 Whitе», вилученого в ході огляду 02 січня 2014 року, станом на 13 грудня 2013 року могла становити 167 грн. 75 коп.
Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 містять ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна.
Покази підсудного ОСОБА_6 про відсутність у нього корисливого мотиву та намір повернути телефон ОСОБА_8 , як можливому власнику, суд вважає такими, шо не відповідають дійсним обставинам та є тактичним прийомом захисту. При цьому суд враховує поведінку обвинуваченого під час та після заволодіння телефоном. Зокрема те, що на вхідні дзвінки, які поступали на вказаний телефон відразу після того, як він вибув із володіння власника, обвинувачений не відповідав, пізніше вимкнув його, та не повідомляв нікого про виявлення ним телефона. Тривалість часу протягом якого обвинувачений не звертався до ОСОБА_8 щодо вказаного телефону та випадковість їх зустрічі при якій обвинувачений згадав про телефон, також вказують на невідповідність позиції підсудного дійсним обставинам. Не вказує на відсутність корисливого мотиву за вказаних обставин й добровільне звернення обвинуваченого щодо телефону в міліцію. Також щодо позиції обвинуваченого слід вказати, що таємним викоадення є і у випадках, коли вилучаючи майно, винний розраховує, що його дії не будуть сприйматися особами, у присутності яких це здійснюється, як протиправні. Тому у контексті вказаних обставин, незаконне таємне заволодіння майна, що фактично не вийшло з володіння власника, але опинилося з будь-яких причин у неналежному місці, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.
За місцем роботи та проживання підсудний ОСОБА_6 характеризується позитивно.
Обставини, які пом'якшують покарання підсудного не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання підсудного не встановлено.
З урахуванням розміру завданої злочином шкоди, відсутності будь-яких претензій потерпілої до ОСОБА_6 , враховуючи наведені обставини справи, тяжкість вчиненого злочину, данні про особу винного, приймаючи до уваги перебування на його утриманні 2 малолітніх дітей, суд приходить до висновку про можливість визнання діянь ОСОБА_6 малозначними, оскільки дії обвинуваченого формально містять ознаки діяння, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, але через малозначність не становлять суспільної небезпеки, оскільки не заподіяли і не могли заподіяти істотної шкоди фізичним чи юридичним особам, суспільству або державі. Беручи до уваги поясненя потерпілої, суд вважає, що викрадення у неї мобільного телефу , вартістю 167 грн. 75 коп., із двома сім-картами, вартістю 40 грн. та 35 грн. не заподіяло і не могло заподіяти шкоди особі, суспільству або державі.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичним чи юридичним особам, суспільству або державі.
Таким чином, ч. 2 ст. 11 КК України конкретизує таку ознаку поняття злочину як його суспільна небезпечність. А тому, визнавши малозначним вказане діяння ОСОБА_6 , суд відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 284 КПК України, зобовязаний ухвалити виправдувальний вирок.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 284, 368-370, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_6 виправдати за предявленим йому обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України на підставі ч. 2 ст. 11 КК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Березнівський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1