Справа № 163/2158/14-ц
Провадження № 2/163/294/14
м.Любомль 26 серпня 2014 року Любомльський районний суд Волинської області в складі:
головуючого -судді Мосієвича І.В.,
при секретарі Костюк Р.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Любомльської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.
встановив:
У суд з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 в якій просить ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,0256 га .
Свої вимоги обґрунтував тим, що після смерті його баби ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, відкрилась спадщина на нерухоме майно земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1, яку остання отримала згідно рішення сесії Любомльської міської ради 13/4 від 08.03.1993 року. Позивач успадкував ту частину спадщини, що належала за законом його матері -ОСОБА_3, що померла ІНФОРМАЦІЯ_4. На підставі п. 3 Декрету КМУ від 26.12.1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» та у відповідності п.7 перехідних положень ЗК України 2001 року спадкодавець за життя набув право власності на земельну ділянку. Про те позивач не може оформити свої спадкові права, оскільки на земельну ділянку відсутній Державний акт, що посвідчував би право спадкодавця. на неї.
В судове засідання сторони не з'явилися, проте від останніх надійшли відповідно заяви про розгляд справи у їх відсутності, в тому числі від відповідача проте, що позов ОСОБА_1 визнають повністю.
Таким чином, судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, без фіксування процесу технічними засобами, що не суперечить та відповідає вимогам ч.2 ст.197 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведені попереднього судового засідання.
Відповідно до вимог ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Матеріалами справи встановлено.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 18.03.2011, стверджено факт смерті ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Гуща Любомльського району Волинської області.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 24.05.2000 року стверджено факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Діброва Тячівського району Закарпатської області.
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 06.08.2014 року вбачається, що матір'ю ОСОБА_3 була ОСОБА_2.
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 06.08.2014 року матір позивача змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_2 на прізвище чоловіка ОСОБА_2.
Відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 30.10.1982 року матір'ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 була ОСОБА_3.
З свідоцтва про право на спадщину вбачається, що спадкоємцем грошових вкладів ОСОБА_2 є її внук ОСОБА_1.
Згідно витягу з архівної копії рішення № 13/4 сесії Любомльської міської ради від 08.03.1993 року ОСОБА_2, що проживає АДРЕСА_1 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку 0.04 га
З відповіді від 06.08.2014 року на заяву позивача вбачається, що згідно рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 08.03.1993 року №13/4 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» земельну ділянку по АДРЕСА_1 передано у приватну власність ОСОБА_2, про що до земельно -облікового документу- «книги реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність» внесено запис під № 197.
Згідно рішення Любомльської міської ради від 15.05. 2013 року № 32/61 у рішення сесії міської ради від 08.03.1993 року внесено зміни, а саме в частині площі та адресного номера земельної ділянки слід читати АДРЕСА_1 площа 0.025 га.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.06.2014 року земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд перебуває у приватній власності.
Згідно довідки з державного агентства земельних ресурсів України від 06.08.2014 року № 176/01-17 нормативна грошова оцінка 1м.кв. земельної ділянки житлової забудови розташованої за адресою АДРЕСА_1 - становить 54,33 грн..
З відповіді від 21.08.2014 року № 174/01-16 наданої приватним нотаріусом ОСОБА_5 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 21.08.2014 року вбачається, що 08.08.2011 року була заведена спадкова справа № 10/2011 року, щодо майна померлої ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 в якій вказано що інших спадкоємців передбачених законом немає.
Згідно ч. 1 ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно ч.1 ст.22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержанно документа, що посвідчує це право.
Документи, що посвідчують право на земельну ділянку визначені ст. 23 ЗК України 1990 року. Проте, дію ст. 23 зупинено відносно власників земельних ділянок визначених Декретом.
Відповідно до п.3 Декрету КМ України від 26.12. 1992 року № 15-92 « Про приватизацію земельних ділянок» Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Отже, п. 3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.
Відповідно п. 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Дослідження заявлених вимог та обґрунтування позову приводить до висновку про їх відповідність положенням Декрету КМ України від 23.12.1992 року №15, ст.ст.1218, 1225, 1258, 1261, 1268 ЦК України, п.7 перехідних положень ЗК України, правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним в постанові від 30.05.2012 року №6-31цс12. Отже, спадкодавець за життя набув право власності на земельну ділянку згідно діючого на той час законодавства на підставі рішення Любомльської міської ради та запису у земельно-кадастрових документах.
Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 130, 174 ЦПК України, на підставі ст. ст. 1218,1225,1258,1261,1268 ЦК України п.7 перехідних положень ЗК України Декрету КМ України від 23.12.1992 року, суд, -
вирішив :
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, право власності в порядку успадкування за порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,0256 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0723310100:01:000:0328).
Рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а уразі якщо рішення було постановлено без
участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий: суддя І.В. МОСІЄВИЧ