"11" вересня 2014 р.Справа № 916/1181/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів Журавльова О.О., Лисенко В.А.,
(склад судової колегії змінено згідно розпорядження голови суду від 10.09.2014 р.)
при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Меняйлік О.О., за довіреністю;
від відповідача: Звєрєва О.В., за довіреністю;
від третьої особи-1: не з'явився, повідомлений належним чином;
від третьої особи-2: не з'явився, повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"
на рішення господарського суду Одеської області від 05 червня 2014 року
по справі № 916/1181/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А"
до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромкоплект"
про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки та усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні об'єктом нерухомості,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки, посвідченому 06.08.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №832, та договором про внесення змін до зазначеного договору, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні об'єктом нерухомості шляхом зобов'язання ПАТ «Банк Камбіо» подати приватному нотаріусу Київського МНО ОСОБА_4 повідомлення про виключення з Державного реєстру іпотек запис, зроблений у зв'язку з укладанням між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Р.О.С.А." договору іпотеки від 06.08.2009р. про державну реєстрацію обтяження іпотекою майнових прав на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі та споруди загальною площею 8556,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 29, та належать ТОВ "Р.О.С.А.", а також запису № 8948440 від 26.08.2010р., зробленого в зв'язку із укладанням договору про внесення змін до договору іпотеки від 16.08.2010р., реєстр. № 1013;
- виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 06.08.2009р. № 8948432, зроблений у зв'язку з укладанням між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Р.О.С.А." договору іпотеки від 06.08.2009р. про накладання заборони відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі та споруди загальною площею 8556,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Мельницька, 29, та належать ТОВ "Р.О.С.А.".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2014 року припинено провадження у справі у частині позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.06.2014 року по справі №916/1181/14 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А." задоволено повністю.
Визнано припиненими правовідносини між Публічним акціонерним товариством "БАНК КАМБІО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А" за договором іпотеки, посвідченим 06.08.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 832.
Визнано припиненими правовідносини між Публічним акціонерним товариством "БАНК КАМБІО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А." за договором про внесення змін до договору іпотеки від 06.08.2009р., посвідченим 16.08.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1013.
Зобов'язано усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні об'єктом нерухомості шляхом зобов'язання Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" подати приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 повідомлення про виключення з: - Державного реєстру іпотек запису, зробленого у зв'язку з укладенням між ПАТ "БАНК КАМБІО" та ТОВ "Р.О.С.А." договору іпотеки, що посвідчений 06.08.2009р. за реєстровим №832, про державну реєстрацію обтяження іпотекою майнових прав на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі та споруди загальною площею 8556,5 кв.м.. що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 29, та належать ТОВ "Р.О.С.А.", а також запису №8948440 від 26.08.2010р., зробленого в зв'язку із укладанням договору про внесення змін до договору іпотеки від 06.08.2009р., що посвідчений 16.08.2010р. за реєстровим №1013; - Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису від 06.08.2009р. №8948432, зробленого у зв'язку з укладанням між ПАТ "БАНК КАМБІО" та ТОВ "Р.О.С.А." договору іпотеки від 06.08.2009р. про накладання заборони відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі та споруди загальною площею 8556,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 29, та належать ТОВ "Р.О.С.А.".
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А" витрати по сплаті судового збору у сумі 3 654 грн.
При винесенні рішення суд виходив з того, що збільшення обсягу відповідальності відбулось без згоди поручителя, оскільки зміни до договору іпотеки від 06.08.2009р. вносились після змін основних кредитних договорів, після неодноразового збільшення сум кредитування, видів валюти, строків кредитування, порядку сплати відсотків за користування кредитними коштами, після появи нового позичальника (ТОВ "Укрпромкомплект"), зобов'язання якого також забезпечувались майном позивача.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що прийнято з грубим порушенням судом норм матеріального та процесуального права,
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що у судовому рішенні відсутня безліч відомостей, у результаті чого, неправильно встановлені та не встановлені взагалі деякі обставини справи, що є порушенням 47, 43 Господарського процесуального кодексу України, як-то:
судом не зазначено про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, не зазначено про укладення Договору про внесення змін до договору іпотеки від 15.09.2009 р. , не здійснено оцінку його положень; не досліджено, що ще 15.09.2009р. ТОВ «Р.О.С.А.» погодило збільшення основного зобов'язання до суми 22 000 000,00 грн.; не зазначено, що розмір основного зобов'язання було збільшено ще 23.12.2009 року до 37000 000,00 грн., тощо.
Тобто, апелянт наполягав на тому, що немає жодних підстав вважати, що відбулось будь-яке збільшення основного зобов'язання без згоди поручителя, як то збільшення сум кредитування, видів валюти, строків кредитування, порядку сплати відсотків за користування кредитом, після появи нового позичальника, про які зазначено у судовому рішенні, оскільки Договір іпотеки та всі Кредитні угоди містять однакові умови про основне зобов'язання.
Таким чином, на думку апелянта, в результаті порушення принципу всебічного та повного дослідження доказів по справі, не встановлення дійсних обставин, суд дійшов висновку про те, що було збільшено обсяг відповідальності за основним зобов'язання без згоди іпотекодателя, що призвело до припинення правовідносин за договором іпотеки на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
При цьому, скаржник вважає, що рішення ґрунтується лише на положеннях статті 559 ЦК України, оскільки, за думкою суду, іпотека має однорідну правову природу із порукою. Проте, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання, на відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами окремого параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом.
Разом з тим, ПАТ «Банк Камбіо» вважає, що посилання суду на зміну обсягу основного зобов'язання до проведення державної реєстрації змін жодним чином не призводить до припинення правовідносин сторін (ст. 593 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку»).
На думку апелянта, діюче у період укладення правочинів законодавство взагалі не вимагало обов'язкової державної реєстрації іпотечного договору та змін і доповнень до нього, оскільки державна реєстрація впливала на пріоритет вимоги, а не на виникнення прав та обов'язків сторін іпотечного договору.
Крім того, з винесеним рішенням не погодилась особа, яка не є учасником даного судового процесу - Публічне акціонерне товариство «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології», та звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове, яким відмовити у позові.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що судом першої інстанції не враховано, що 28.02.2014 року ПАТ «Банк Камбіо» уклало з апелянтом договір про відступлення права вимоги №2/28/14, внаслідок чого апелянт став одночасно кредитором за оспорюваним іпотечним договором.
Також скаржник звертав увагу на порушення норм матеріального права, аналогічні тим, що зазначені у апеляційній скарзі ПАТ «Банк Камбіо».
30.07.2014 року до апеляційного суду надійшла відмова від апеляційної скарги ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейська технології», зазначаючи про те, що представнику апелянта стало відомо про те, що за даним договором ПАТ «Банк Камбіо» не передавав права за кредитним договорами з ТОВ «Товари народного вжитку» та ТОВ «Укрпромкомплект» на користь апелянт.
Так, 11.03.2014 року до зазначеного договору було укладено додаткову угоду №1, відповідно до якої кредитні договором з ТОВ «Товари народного вжитку» та ТОВ «Укрпромкомплект» були вилучені з переліку договорів, права вимоги за якими передавались апелянту.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року прийнято відмову від апеляційної скарги ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейська технології» та припинено апеляційне провадження в цій частині.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромкоплект" в судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, оскільки їх явка не визнавалась обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представників третіх осіб.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2009 р. між ТОВ «Р.О.С.А.» та ПАТ «Банк Камбіо» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №833, далі - Договір іпотеки (т.2 а.с.106-111).
За умовами вказаного Договору іпотеки Позивач, як майновий поручитель, передав в іпотеку Відповідачу нежитлові будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Мельницька, будинок 29 загальною площею 8556,5 кв.м., а саме:
- Адміністративно-побутовий корпус, в літері «А» за планом земельної ділянки, загальною площею 2792,5 кв.м.;
- Виробничий корпус, в літері «Б» за планом земельної ділянки, загальною площею 4823,70 кв.м.;
- Склад, в літері «В» за планом земельної ділянки, загальною площею 504,6 кв.м.;
- Огорожа №1-5,
- Мостіння №1,
- Склад, в літері «ПІ» за планом земельної ділянки, загальною площею 241,3 кв.м.,
- Склад, в літері «X» за планом земельної ділянки, загальною площею 194,4 кв.м.
Відповідно до п.1.1 договору, він забезпечує вимоги ПАТ «Банк Камбіо», що випливають із Генеральної кредитної угоди №026/1-2009/840 від 04.08.09, а також усіх додаткових угод до вищезазначеного договору, які можуть бути укладені до закінчення їх строку дії (Кредитний договір або Основне зобов'язання), між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Товари народного вжитку», загальний розмір заборгованості не може перевищувати 2 500 000,00 доларів США. ТОВ «Товари народного вжитку» зобов'язане ПАТ «Банк Камбіо» в строк до 03.08.12 повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ним у розмірі 15% річних та штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених Кредитними договорами.
Іпотеку зареєстровано у Державному реєстрі іпотек 06.08.2009 р. Договір іпотеки був підписаний від імені ТОВ «Р.О.С.А.» громадянином України ОСОБА_5, що діяв на підставі Довіреності, посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_4 за реєстровим №819.
У подальшому у Договір іпотеки було внесено зміни шляхом укладення додаткових угод.
В подальшому, 15.09.2009 р. між сторонами укладено Договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №974. Договір підписаний від імені ТОВ «Р.О.С.А.» директором товариства - Кондратьєвим Г.О. Зміни до обтяження зареєстровано 15.09.2009 р. у Державному реєстрі іпотек.
Погодженими сторонами змінами передбачено, що договір іпотеки забезпечує вимоги ПАТ «Банк Камбіо», що випливають із Генеральної кредитної угоди №026/1-2009/840 від 04.08.09 та додаткової угоди від 10.09.09, а також усіх додаткових угод до вищезазначеного договору, які можуть бути укладені до закінчення їх строку дії (т.2 а.с.114-115).
ПАТ «Банк Камбіо» зобов'язується надавати ТОВ «Товари народного вжитку» кредитні кошти в доларах США, євро, гривні в порядку і на умовах, визначених у відповідних кредитних договорах.
Також сторонами встановлено, що загальний розмір фактичної заборгованості в перерахунку за курсом НБУ сумарно не повинен перевищувати 22 000 000,00 гривень, строк повернення до 03.08.2012.
23.12.2009 р. тими ж сторонами укладено Договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №1346. Договір про внесення змін підписаний від ТОВ «Р.О.С.А.» громадянином України ОСОБА_5, який діяв на підставі нотаріально-посвідченої Довіреності від 21.12.2009 р. Зміни до обтяження зареєстровано у Державному реєстрі іпотек 23.12.2009 р. (т.2 а.с.117-120).
Вказаними змінами передбачено, що ТОВ «Р.О.С.А.» є майновим поручителем ТОВ «Товари народного вжитку» та ТОВ «Укрпромкомплект». Договір іпотеки забезпечує вимоги ПАТ «Банк Камбіо».
Змінами передбачено, що загальний розмір основного зобов'язання 37 000 000,00 грн., з яких 22 000 000 грн. за Генеральною кредитною угодою №026/1-2009/840 від 04.08.2009 року , та 15 000 000 грн. Кредитним договором №050/1-2009/980 від 21.12.2009 року; відсоткова ставка 21 % річних.
30.12.2009 р. сторонами укладено Договір про внесення змін до договору іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №1368. (т.2 а.с.122-125).
Даними змінами було уточнено які саме кредитні договори укладались між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Товари народного вжитку» у рамках Генеральної кредитної угоди, які додаткові угоди були укладені до них, а також уточнено їх основні умови та міститься посилання на Кредитний договір між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Укрпромкомплект», перелічуються основні умови та додаткові угоди укладені між сторонами.
16.08.2010 р. укладено Договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №1013. Зміни до обтяження зареєстровано у Державному реєстрі іпотек 26.08.2010 р. (т.2 а.с.126-129).
Отже, проаналізувавши зміст вищевказаних правочинів, судова колегія встановила, що договір іпотеки із внесеними змінами укладено у забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» та ТОВ «Укрпромкомплект» у повній відповідності до положень чинного законодавства, зокрема, ст.19 ЗУ «Про іпотеку».
Таким чином, апеляційний суд, здійснивши аналіз укладених між сторонами правочинів та їх правової природи, дійшов висновку про те, що немає жодних підстав вважати, що відбулось будь-яке збільшення основного зобов'язання без згоди поручителя, як то збільшення сум кредитування, видів валюти, строків кредитування, порядку сплати відсотків за користування кредитом, після появи нового позичальника, про які зазначено помилково у судовому рішенні, оскільки Договір іпотеки та всі Кредитні угоди містять однакові умови про основне зобов'язання, що підтверджено в вищеперелічених правочинах.
Як вбачається з матеріалів справи, генеральною кредитною угодою №026/1-2009/840 від 04.08.09, в рамках якої укладено Кредитний договір №026/1-2009/840/2 від 07.09.09 та Кредитний договір №026/1-2009/840/3 від 10.09.09 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромкомплект» за Кредитним договором №050/1-2009/980 від 21.12.09, на загальну суму основного зобов'язання - 37 000 000,00 грн. (тридцять сім мільйонів гривень 00 копійок), строком повернення коштів до 15.08.2013 р. із процентною ставкою 15% для користування кредитом у євро та 21 % у гривні.
Також матеріалами справи підтверджується, що до Генеральної кредитної угоди №026/1-2209/840 від 04.08.09 між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Товари народного вжитку» було укладено наступні 6 додаткових угод:
- Додаткова угода від 07.09.09р.;
- Додаткова угода від 10.09.09р.;
- Додаткова угода від 24.09.09р.;
- Додаткова угода від 11.01.10р.;
- Додаткова угода від 14.01.10р.;
- Додаткова угода від 29.07.10р.;
До Кредитного договору №026/1-2009/840/2 від 07.09.09 між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Товари народного вжитку» було укладено наступні 3 додаткові угоди:
- Додаткова угода від 08.09.09р.;
- Додаткова угода від 24.09.09р.;
- Додаткова угода від 29.07.10р.;
До Кредитного договору №026/1-2009/840/3 від 10.09.09 між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Товари народного вжитку» було укладено наступні 4 додаткові угоди:
Додаткова угода від 24.09.09р.;
Додаткова угода від 17.09.09р.;
Додаткова угода від 25.12.09р.;
Додаткова угода від 29.07.10р.;
До Кредитного договору №050/1-2009/980 від 21.12.09 між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Укрпромкомплект» було укладено наступні 3 додаткові угоди:
Додаткова угода від 25.12.09р.;
Додаткова угода від 29.12.09р.;
Додаткова угода від 29.07.10р.
Таким чином, виходячи з положень Генеральної кредитної угоди, кредитних договорів та усіх додаткових договорів про внесення змін, підписаних обома сторонами, судова колегія встановила, що ТОВ «Товари народного вжитку» отримало кредит у сумі 420 000 євро зі сплатою 15% річних строком повернення до 15.08.2013 року, кредит у сумі 15 000 000 гривень зі сплатою 21% річних строком повернення до 15.08.2013 року, ТОВ «Укрпромкомплект» отримало кредит у сумі 15 000 000 гривень зі сплатою 21% річних строком повернення до 15.08.2013 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ст.3 зазначеного Закону іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
За приписами ст.7 зазначеного Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.19 ЗУ «Про іпотеку», зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону. Будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. У разі коригування графіка виконання основного зобов'язання у зв'язку з його частковим достроковим погашенням анулювання заставної і видача нової заставної не є обов'язковими.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Судова колегія не погоджується з посиланнями суду першої інстанції на приписи ст.ст.553, 554, 559 ЦК України, та висновками про те, що іпотека є різновидом поруки, оскільки такі висновки суперечать положенням чинного законодавства, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції помилково посилався на те, що однорідною є юридична природа поруки та застави (іпотеки як виду застави) як засобів забезпечення виконання зобов'язань, при цьому тлумачив однорідність поруки та застави рівним захистом прав та інтересів як поручителя, так іпотекодавця (майнового поручителя) перед кредитором, встановленим нормами Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов невірних висновків про те, що у разі збільшення обсягу відповідальності, поручитель не залишається зобов'язаним навіть на початкових умовах. Зокрема, суд зазначав про те, що збільшення обсягу відповідальності відбулось без згоди поручителя - а саме, зміни до договору іпотеки від 06.08.2009р. вносились після змін основних кредитних договорів, після неодноразового збільшення сум кредитування, видів валюти, строків кредитування, порядку сплати відсотків за користування кредитними коштами, після появи нового позичальника (ТОВ "Укрпромкомплект"), зобов'язання якого також забезпечувались майном позивача, що спростовується матеріалами справи, як було зазначено вище.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання припиненими правовідносин між Публічним акціонерним товариством "БАНК КАМБІО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А" за договором іпотеки, посвідченим 06.08.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 832 та за договором про внесення змін до договору іпотеки від 06.08.2009р., посвідченим 16.08.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1013.
Разом з тим, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги та зазначає, що правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника.
На відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання, тому на відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами окремого параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом.
Статтею 575 ЦК України іпотека прямо визначена окремим видом застави.
Підстави припинення права застави визначенні статтею 593 ЦК України, а щодо іпотеки, як її окремого виду також і статтею 17 ЗУ «Про іпотеку», серед яких не наведено посилань на зміну зобов'язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця.
Оскільки підстави припинення іпотеки (майнової поруки), як окремого виду забезпечення виконання зобов'язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного закону, суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання від ступеня їх подібності.
Сприйняття положення частини першої статті 583 ЦК України про те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування ст. 559 ЦК України, суперечить змісту ст. 8 ЦК України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя та майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.
У статті 8 ЦК України імперативно визначено, що лише за умови не врегулювання цим кодексом або іншим законодавчим актом цивільних відносин. При цьому, відносини за договором іпотеки і підстави для припинення врегульовані Цивільним кодексом та спеціальним законом, тому відсутні будь-які підстави вдаватись до застосування ст. 559 ЦК України у правовідносинах за договором іпотеки.
Аналогічну правову позицію викладено у п.1 Інформаційного листа ВГСУ України від 12.12.2012 року №01-06/1821/2012, а також у постановах Верховного суду України від 16.10.2012 року судової палати у господарських справах по справі № 3-45гс12 та №3-45гс15. Вказані постанови є обов'язковими для застосування відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі апелянтом доведено, а судом встановлено, що у договорі про внесення змін до договору іпотеки від 15.09.2009 р. передбачено, що договір іпотеки забезпечує вимоги ПАТ «Банк Камбіо», що випливають із Генеральної кредитної угоди №026/1-2009/840 від 04.08.09 та додаткової угоди від 10.09.09, а також усіх додаткових угод до вищезазначеного договору, які можуть бути укладені до закінчення їх строку дії.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо внесення змін до кредитних договорів без відповідних змін до договору іпотеки, оскільки у договорі про внесення змін до договору іпотеки від 30.12.2009 р. сторонами уточнено та конкретизовано, які саме кредитні договори укладались між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Товари народного вжитку» у рамках Генеральної кредитної угоди, які додаткові угоди були укладені до них, а також уточнено їх основні умови та міститься посилання на Кредитний договір між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Укрпромкомплект», перелічуються основні умови та додаткові угоди укладені між сторонами (т.2 а.с. 122-124).
Тобто, суд зауважує, що ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Р.О.С.А.» були зазначені основні договори, зобов'язання за якими забезпечується іпотечним договором, основне зобов'язання визначено у встановленій сумі з наданням критеріїв, які дозволяють встановити розмір зобов'язання та вимоги на конкретний час протягом дії основного зобов'язання, що залишено поза увагою суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на п.4.2 Висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р.
Крім того, судова колегія зазначає, що посилання суду першої інстанції на зміну обсягу основного зобов'язання до проведення державної реєстрації змін жодним чином не призводить до припинення правовідносин сторін.
Як було зазначено вище, статтею 19 Закону України «Про іпотеку» встановлено: зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.
Будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. У разі коригування графіка виконання основного зобов'язання у зв'язку з його частковим достроковим погашенням анулювання заставної і видача нової заставної не є обов'язковими.
Законом України «Про іпотеку» у редакції, що діяла на момент укладення кредитних договорів, договору іпотеки та внесення всіх змін до даних правочинів передбачало, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно (ст. 4 Закону України «Про іпотеку» у редакції від 16.04.2009 року).
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість та доцільність доводів апеляційної скарги, помилковість висновків суду першої інстанції щодо ототожнювання таких понять як порука та іпотека, та як наслідок, вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Банк Камбіо» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 05 червня 2014 року по справі № 916/1181/14 - скасуванню.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А" до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромкоплект" про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки та усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні об'єктом нерухомості - слід відмовити.
Що стосується доводів апелянта про необґрунтовану відмову суду першої інстанції у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, то судова колегія не приймає до уваги такі доводи та не вбачає підстав для застосування такої заяви, виходячи з такого.
Згідно п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки судовою колегією за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції здійснено висновок про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Одеської області, та відмову у позові з підстав необґрунтованості позовних вимог - тобто відсутність порушеного права, апеляційний суд не розглядає заяву про застосування строків позовної давності по суті.
Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У таких випадках, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, п.2 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, ст.7 Закону України «Про судовий збір»,
апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 05 червня 2014 року по справі № 916/1181/14 скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А" до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромкоплект" про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки та усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні об'єктом нерухомості - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.О.С.А" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" 1827 грн. судового збору за апеляційний розгляд.
Повернути Публічному акціонерному товариству "Банк Камбіо" з Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн. зайво сплаченого судового збору.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Повний текст постанови підписаний 12.09.2014 року
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя О.О. Журавльов
Суддя В.А. Лисенко