ун. № 759/12813/14-а
пр. № 2-а/759/371/14
18 серпня 2014 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії , -
Позивачу липні 2014 р. звернувся до суду з адміністративним позовом та просить суд зобов'язати УПФУ у Святошинському р-ні м. Києва здійснити йому перерахунок та виплату з 01.01.2006 р. щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та в подальшому нараховувати державну та додаткову пенсії в належному розмірі.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 1 категорії, інвалід ІІ групи.
Оскільки основна та додаткова пенсія позивачу виплачується у меншому розмірі, ніж передбачено ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 29.07.2014 р. при відкритті провадження у зазначеній вище справі, позовні вимоги про здійснення нарахування та виплату соціальної виплати за період з 01.01.2006 р. по 04.09.2013 р. включно були залишені без розгляду.
Представник відповідача направив на адресу суду заперечення на позов, в яких просить у задоволенні позову відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку, визначення категорій зон радіоактивного забруднення території. У разі проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріпленні в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом встановлено, що позивач згідно посвідчення серії НОМЕР_2 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Встановлено, що згідно довідки МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності безстроково, пов'язаної з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС., має статус ліквідатора наслідків ЧАЕС І категорії.
Згідно ст. 49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 54 цього Закону, розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, визначеної у відповідності з цим Кодексом, повинен бути не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно ст. 50 цього Закону інвалідам ІІ групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Проте, встановлено, що п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Оскільки позивач є учасником ліквідації від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (категорія 1, та є інвалідом ІІ групи у зв'язку з наслідками Чорнобильської катастрофи), остання має право на отримання державної пенсії та щомісячно додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі встановленому вказаним Законом.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі. В межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб. Які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Згідно ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за основу розрахунку пенсій та щомісячної додаткової допомоги за шкоду, заподіяної здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком.
Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даного мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується як розрахункова величина для розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких підстав бездіяльність УПФ України у Святошинському р-ні м. Києві, що полягає у відмові здійснити позивачу перерахунок основної пенсії та додаткової пенсії та привести їх розмір у відповідність з ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - є протиправною.
Проте, позовні вимоги позивача про зобов'язання УПФУ у Святошинському районі м. Києва в подальшому нараховувати та виплачувати в належному розмірі пенсію, не можуть бути задоволенні, оскільки суд не вправі наперед вирішувати питання про право, яке ще відповідачем не порушено, а також законодавство України, правовий порядок щодо цього має тенденцію змінюватись, а суд не має можливості передбачити положення законів, які будуть діяти в майбутньому.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перерахувати пенсію відповідно до вимог ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах строку позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 49, 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії - протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва провести ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перерахунок та виплату пенсії згідно ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка згідно ст. 50 вказаного Закону становить 75 % мінімальної пенсії за віком з 05.09.2013 р. виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: