Справа: № 826/6463/14 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
11 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Літвіної Н.М.
Суддів Коротких А.Ю.
Хрімлі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» до в.о. Ректора Державного вищого навчального закладу «Київський університет управління та підприємництва» Ткаченка В.В., Державного вищого навчального закладу «Київський університет управління та підприємництва» про визнання дій протиправними,-
Позивач звернувся до суду з позовом до в.о. Ректора Державного вищого навчального закладу «Київський університет управління та підприємництва» Ткаченка В.В., Державного вищого навчального закладу «Київський університет управління та підприємництва» про визнання дій протиправними.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом від 25 листопада 2013 року про надання публічної інформації про вищий навчальний заклад, яка становить суспільний інтерес, зокрема, статут, свідоцтва про реєстрацію, витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Правил прийому у 2014 році, Положення про приймальну комісію, наказу про затвердження складу приймальної комісії.
Листом відповідача № 620/01-12 від 02 грудня 2013 року за підписом в.о. ректора Ткаченка В.В. надано копію виписки з ЄДРПОУ про державну реєстрацію Університету та повідомлено, що станом на 02 грудня 2013 року правила прийому Університету знаходяться на погоджені в МОН України, новий склад приймальної комісії буде затверджено в січні 2014 року.
Однак, вважаючи зазначену відповідь відповідача такою, що порушує права позивача ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» звернувся за захистом своїх порушених прав в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» - публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону визначено гарантії доступу до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до ст. 5 Закону - доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно до ст. 19 Закону - запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту у письмовій формі.
Статтею 22 Закону визначено право розпорядника інформації відмови в задоволенні запиту. Зокрема, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем надано копію виписки з ЄДОПОУ про державну реєстрацію, а сама відповідь не містить в собі відмови розпорядника інформації, а її надання не в повному обсязі обґрунтована відповідачем та не суперечить вищевказаним вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість задоволення запиту позивача на інформацію в частині надання копій правил прийому до ВНЗ у 2014 році, положення про приймальну комісію ВНЗ, наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ, оскільки станом на 02 грудня 2013 року зазначені документи знаходилися на погодженні в МОН України.
Крім того, позивач не просив надати таку інформації в інший термін, а саме після затвердження окремих документів, що містяться в переліку, компетентними органами у встановленому порядку та із запитом про надання вищезазначеної інформації повторно не звертався.
Також розпорядженням Кабінету Міністрів України № 51-р від 29 січня 2014 року «Про ліквідацію державного вищого «Київський університет управління та підприємництва» прийнято рішення про ліквідацію Університету. На момент розгляду справи анульовано ліцензію цього навчального закладу і набір студентів на навчання не проводиться.
Враховуючи, що вказана відповідь не містить в собі відмови розпорядника інформації, а її надання не в повному обсязі обґрунтована останнім, а тому підстави для визнання дій відповідача щодо надання неповної інформації на запит у суду відсутні.
Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Коротких А.Ю.
Хрімлі О.Г.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Коротких А. Ю.
Хрімлі О.Г.