Провадження № 22-ц/774/8089/14 Справа № 185/5109/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Врона А. О. Доповідач - Кочкова Н.О.
Категорія
11 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ
11 вересня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кочкової Н.О.,
суддів - Максюти Ж.І., Каратаєвої Л.О.,
при секретарі - Сичевській А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Стандарт», приватного підприємства фірми «Соната» про визнання іпотечного договору недійсним, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2014 року , -
У травні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що у березні 2011р. ОСОБА_3 звернувся до неї з проханням виступити одним з майнових поручителів підприємства «Соната» перед банком по поверненню кредиту, пояснивши своє прохання тим, що підприємству вкрай необхідний кредит, а банк відстрочив його видачу, так як вимагає підсилити забезпечення і крім переданого в заставу банку обладнання надати в іпотеку житлову нерухомість. Представник банку її завірив, що майнового забезпечення для повернення кредиту у підприємства достатньо, а передача її нерухомості в іпотеку носить суто формальний характер, тому вона дала згоду на укладення договору іпотеки.
14 березня 2011 року між ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" та ПП фірма "Соната" було укладено договір про відкриття кредитної лінії №18/КЛ-0311, а 14 вересня 2011 року укладено додаткову угоду №1 до договору про відкриття кредитної лінії №18/КЛ-0311, за умовами яких позичальник отримав від банку відновлювальну відкличну траншову кредитну лінію з лімітом 450000 грн. для поповнення обігових коштів зі строком повернення не пізніше 14 березня 2012 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами 28% річних.
На забезпечення виконання кредитного договору від 14 березня 2011 року №18/КЛ-0311, укладеного між ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" та ПП фірми "Соната", 15 березня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку земельну ділянку, площею 0,0612 га та житловий будинок загальною площею 65,6 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
У подальшому вона (позивачка) дізналась, що обладнання, яке було передано у заставу, у ПП «Соната» не існує, а на момент укладення 14 вересня 2011 року додаткової угоди №1 підприємство вже мало заборгованість перед банком, про що її не повідомили. Вважає, що Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Стандарт» та приватне підприємство фірма «Соната» умисно ввели її в оману щодо наявності у підприємства достатнього забезпечення для виконання своїх зобов'язань за Договором. Тому просила визнати недійсним укладений між банком і нею іпотечний договір від 15.03.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий №634 (а.с. 2-5).
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі (а.с.137-139).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неправильну оцінку доказів, ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову (а.с. 78-79).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 березня 2011 року між ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" та ПП фірма "Соната" було укладено договір про відкриття кредитної лінії №18/КЛ-0311 та додаткову угоду №1 від 14 вересня 2011 року до договору про відкриття кредитної лінії №18/КЛ-0311, за умовами яких позичальник отримав від банку відновлювальну відкличну траншову кредитну лінію з лімітом 450 000 грн. для поповнення обігових коштів зі строком повернення не пізніше 14 березня 2012 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами 28% річних (а.с.6-8, 9).
На забезпечення виконання кредитного договору від 14 березня 2011 року №18/КЛ-0311, укладеного між ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" та ПП фірма "Соната", укладені договорі застави обладнання (а.с.15-18, 19-22), а між ОСОБА_2 та ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" укладено іпотечний договір від 15 березня 2011 року, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку земельну ділянку, площею 0,0612 га та житловий будинок загальною площею 65,6 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-13).
Згідно п. 2.1 вказаного іпотечного договору іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо виконання приватним підприємством фірма "Соната" кожного і всіх його зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №18/КЛ-0311 від 14 березня 2011 року у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього. Договір про відкриття кредитної лінії №18/КЛ-0311 від 14 березня 2011 року, а також усі зміни та доповнення до нього, якщо такі будуть укладені в подальшому сторонами, надалі іменуються «Основне зобов'язання» та/або «Кредитний договір».
Згідно з пунктами 2.4. 2.5 іпотечного договору Сторони цього договору домовились, що іпотека, передбачена умовами цього договору розповсюджується на будь-яке збільшення Основного зобов'язання або процентів за Основним зобов'язанням. При частковому виконанні позичальником Основного зобов'язання іпотека, встановлена цим договором, зберігається в повному обсязі.
28 вересня 2011 року між ОСОБА_5 і банком підписана додаткова угода № 1 про зміну термінів повернення кредиту з 14 вересня 2011 року на 14 березня 2012 року та про збільшення ліміту кредитування з 350 000гр. до 450 000гр. (а.с.14).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2013 року стягнуто із ПП фірма "Соната" на користь ПАТ КБ «Стандарт» заборгованість за кредитним договором у сумі 573 994,03 грн., з яких: 449 800,00 грн. основного боргу, 104 609,17 грн. заборгованості по відсоткам, 19 584,86 грн. пені, 11 479,88 грн. судового збору (а.с.24-25).
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2014 року скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2013 року та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Стандарт» до ОСОБА_2, третя особа: приватне підприємство фірма «Соната» про звернення стягнення та виселення задоволені частково. В рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 18/КЛ-0311, укладеного 14 березня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Стандарт» та приватним підприємством фірма «Соната», в сумі 573 994,03 гривень звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,0612 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та будинок загальною площею 65,6 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки, укладеним 15 березня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Стандарт» та ОСОБА_2 (з урахуванням змін до іпотечного договору) за початковою ціною предмета іпотеки в розмірі 177 755 гривень, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з продажу предмету іпотеки за ціною, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктами оціночної діяльності. Відмовлено у задоволенні ПАТ КБ «Стандарт» до ОСОБА_2 про виселення. Стягнуто з ОСОБА_2 на повернення судових витрат 3 654 гривні (а.с.58-61).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_2 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо укладення іпотечного договору під впливом обману з боку відповідачів.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»). Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, всупереч вищезазначеним вимогам закону ОСОБА_2 не надала належних доказів на підтвердження доводів про наявність умислу на обман у діях відповідачів, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману та сам факт обману в розумінні ст. 230 ЦК України.
Із позовної заяви вбачається, що заявивши вимоги про визнання правочину таким, що укладений унаслідок обману, позивач посилався на те, що ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" та ПП фірми "Соната" обманули її щодо фінансового становища ПП фірми "Соната", та вважала, що подовження дії договору та збільшення кредитного ліміту на 100 000 грн. відбувалось у зв'язку з належним виконанням позичальника своїх зобов'язань за кредитним договором, про існування заборгованості фірми перед банком її не повідомили.
Між тим спірний правочин підписаний без застережень позивачем та посвідчений нотаріусом, який зобов'язаний до укладання цивільно-правових угод з'ясувати волевиявлення сторін, роз'яснити сторонам вид правочину, його умови та правові наслідки укладання.
Доводи апеляційної скарги про те, що ні представники банку, ні представники ПП фірма «Соната» не повідомили позивачку про наявність заборгованості на момент підписання додаткової угоди 28 вересня 2011 року - не свідчать про незаконність іпотечного договору від 15 березня 2011 року, а посилання на відсутність заставного майна на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії - спростовується договорами застави обладнання (а.с.15-18, 19-22).
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду, оскільки зводяться до повторень обставин справи, викладених у позовній заяві та до переоцінки доказів, хоча відповідно до ст.. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.
Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, - не встановлено, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ВІДХИЛИТИ.
Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча: Кочкова Н.О.
Судді: Максюта Ж.О.
Каратаєва Л.О.