Справа № 520/9649/14-ц
Провадження № 2/520/5547/14
10.09.2014 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого-судді: Маломуж А.І.;
за участю секретаря Месропянцевої О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до Другого Київського ВДВС ОМУЮ, за участі третіх осіб ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ КБ «ПриватБанк», АТ «Банк Фінанси та Кредит» «Про звільнення майна з-під арешту»,
31.07.2014 року позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом, у якому вказуючи на своє право власності на квартиру АДРЕСА_1, та на те, що вона перебуває у іпотеці в забезпечення зобов'язань позивача перед ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором від 11.12.2007 року, просив суд скасувати накладений відповідачем арешт на вказану квартиру, оскільки сторони іпотечного договору дійшли згоди щодо реалізації предмета іпотеки та погашення за його рахунок заборгованості за основним зобов'язанням, однак накладений органами ДВС арешт на квартиру.
12.08.2014 року позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог.
Сторони про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у судове засідання не з'явились.
Позивач та представник третьої особи, ТзОВ «ОТП Факторинг Україна», звернулися до суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності. У поданих заявах позивач позовні вимоги підтримав, представник третьої особи проти задоволення позову не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій у задоволенні позову просили відмовити та розглядати справу за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи судом були встановлені наступні обставини та кореспондуючі ним правовідносини:
11.12.2007 р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1, укладено кредитний договір № СМ-8МЕ-502/015/2007, в забезпечення виконання зобов'язань за яким укладено договір іпотеки № РМ-8МЕ-502/015/2007 від 11.12.2007 року, за умовами якого ОСОБА_1 передав АТ «ОТП Банк» в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н від 26.11.2010 року та договору відступлення прав б/н від 26.11.2010 року за Кредитним договором № CM-SME-502/015/2007 від 11.12.2007 р., Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» у відповідності до положень Цивільного кодексу України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Кредитним договором № CM-SME-502/015/2007 від 11.12.2007 р., укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1.
28.03.2014 року постановою старшого державного виконавця Другого Київського ВДВС Одеського МУЮ Поляковим Олександром Георгійовичем накладено арешт на все майно приналежне ОСОБА_1, в тому числі іпотечне майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності останньому.
Відповідно ст. 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Статтею 572 ЦК України, зазначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок оставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про заставу», Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
За приписами ст.. 11, 12, 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно не є чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
Відповідно до ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпеченні нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок реалізації предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.
Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи за зверненням осіб в межах заявлених нами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ч.2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Виходячи з викладеного та враховуючи, що записи щодо накладення арештів внесені після реєстрації обтяження іпотекою предмета іпотеки, оскільки постанови ДВС про накладення арешту винесені 14.02.2014 року та 28.03.2014 року а договір іпотеки посвідчений 11.12.2007 року, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224- 226 ЦПК України, ст.ст. 16, 19, 20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 11, 12, 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження», ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про іпотеку», суд, -
Уточнений позов ОСОБА_1 до Другого Київського ВДВС ОМУЮ, за участі третіх осіб ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ КБ «ПриватБанк», АТ «Банк Фінанси та Кредит» «Про звільнення майна з-під арешту -задовольнити в повному обсязі.
Скасувати арешт та заборону відчуження, що накладено на приналежну ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що накладено постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ від 14.02.2014 року та постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби ОМУЮ від 28.03.2014 року.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Маломуж А. І.