01 вересня 2014 року м. Київ В/800/3816/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: Олексієнка М.М.,
суддів: Амєліна С.Є.,
Винокурова К.С.,
Ємельянової В.І.,
Кобилянського М.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2013 року, постановленої за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Селідове Донецької області про перерахунок пенсії у зв'язку втратою годувальника,
15 серпня 2014 року ОСОБА_4 у порядку статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2013 року у справі №К/800/58809/13 з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви додала судове рішення Вищого адміністративного суду України від 3 липня 2014 року (справа №К/800/30477/14), в якому, на її думку, по іншому ніж в оскаржуваній ухвалі застосовано статтю 37 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), положення Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України знаходить підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України з урахуванням наступного.
Статтею 237 КАС України наведено перелік підстав для подання сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, заяви про перегляд судових рішень в адміністративних справах Верховним Судом України.
Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому, під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права розуміється, зокрема, таке:
різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;
різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;
різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;
різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правих норм.
Виходячи з положень зазначеної норми, якщо ухвалення різних за змістом судових рішень обумовлено наявністю різних обставин, які були встановлені судами при розгляді зазначених справ, то вказане не може свідчити про неоднакове (різне) застосування судами норм матеріального права.
Доводи, викладені в заяві, дають підстав вважати, що судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосовані одні і ті ж само норми права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Зокрема, в ухвалі від 26.11.2013 року, яка є предметом оскарження, суддя касаційного суду, погодився з висновком апеляційного суду про безпідставність вимог позивача щодо необхідності при перерахунку пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, застосовувати положення Закону № 1058-IV про показники середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за рік, що передує року перерахунку, так як Законом № 1788-ХІІ не передбачено застосування показників середньої заробітної плати у середньому на застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення.
В той же час в рішенні від 3 липня 2014 року (справа №К/800/30477/14) касаційний суд прийшов до висновку, що призначення і перерахунок пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, повинно здійснюватися відповідно до вимог Закону № 1058-ІV, в якому чітко визначеного, в якій частині застосовується Закон № 1788-ХІІ.
Таким чином, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував одні і ті ж норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Керуючись статтями 235-240 КАС України, колегія суддів
Допустити до перегляду Верховним судом України справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Селідове Донецької області про перерахунок пенсії у зв'язку втратою годувальника.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М.М. Олексієнко
С.Є. Амєлін
К.С. Винокуров
В.І. Ємельянова
М.Г. Кобилянський