"18" березня 2014 р. справа № 1170/2а-2817/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 р. у справі № 1170/2а-2817/12
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області
про визнання нечинною та скасування постанови, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови від 07 серпня 2012 р. №36ю-Кмп, якою на позивача накладено штраф у розмірі 19836,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано постанову №36ю-Кмп від 07 серпня 2012 року, винесену Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області, якою щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 19 836,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Суд виходив з того, що позивач не є суб'єктом правопорушення.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у позові.
В судовому засіданні позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Представник відповідача, повідомлений належним чином про місце, дату і час розгляду справи, не з'явився до суду, що не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 03 серпня 2012 року на підставі наказу №166«ОД» від 26.07.2012 р. «Про проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства» відповідно до листа Компаніївської райдержадміністрації від 10.07.2012 р. №01-15/94/1 відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, за результатами якої складено акт №24/12-Кмп від 03.08.2012 року, яким встановлено, що будівництво господарського об'єкту за адресою АДРЕСА_1 здійснюється без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»(а.с.32).
За результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідачем винесено постанову №36ю-Кмп від 07.08.2012 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 19 836,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбаченого абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»(а.с.35).
У відповідності до ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. №3038-VI, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I -III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Згідно з абз.2 п.4 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 року №208/94-ВР суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт.
З аналізу зазначених норм суд вбачає, що обов'язок щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт покладається на суб'єкта містобудування, що є замовником таких робіт, при цьому саме замовник несе відповідальність за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт.
Суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на викладені норми, до відповідальності згідно абз.2 п.4 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» можуть бути притягнуті лише юридичні особи та фізичні особи-підприємці, що є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.
Натомість, фізичні особи у випадку порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності у відповідності до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, проте вважає за необхідне
зазначити наступне.
Оскільки позивачу як фізичній особі належить право власності на нежитлову будівлю розташовану за адресою будівництва, та саме ним, як фізичною особою, укладено договір підряду на виконання проектних робіт та здійснена оплата за цим договором підряднику ТОВ «Сонях-Трейд», а також укладено договір підряду з Приватним підприємством «Белвас» на капітальне будівництво №11від 01.05.2012 року, суд першої інстанції вважав помилковим висновок відповідача, що придбане нежитлове приміщення є майном комерційного призначення та не може використовуватися ним як фізичною особою.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на час проведення перевірки договір оренди земельної ділянки, яка передана в оренду позивачу, як фізичній особі-підприємцю, не було зареєстровано, то відповідно до ст.20 Закону України «Про оренду землі», земельна ділянка не перебувала в оренді у позивача, а, відтак, посилання відповідача на те, що будівництво здійснювалося саме фізичною особою-підприємцем, є необґрунтованим.
Проте, з такою позицією погодитись не можна, виходячи з наступного.
Колегія суддів вважає вірними доводи відповідача про те, що у відповідності до рішення Компаніївської селищної ради № 298 від 26.04.2012 року «Про погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1» та рішення виконкому Компаніївської селищної ради № 67 від 10.08.2012 року «щодо присвоєння адреси на комплекс майна», саме фізичній особі-підприємцю було надано земельну ділянку для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності. Крім того, комерційне призначення нерухомого майна, що належить позивачу, підтверджується технічним паспортом на адмінбудівлю, свідоцтвом про право власності. Також, слід зазначити, що матеріали перевірки містять відомості про те, що порушником є саме фізична особа-підприємець, проте зауважень щодо цього позивач в протоколі та акті перевірки не зазначив.
Також, колегія суддів наголошує, що відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до свідоцтва про право власності на майно (а.с. 8) не визначено розмір земельної ділянки, на якій це майно, площею 79,36 кв.м., розташовано, а відтак, приступати до користування земельною ділянкою площею 0,3062 га позивач до державної реєстрації договору оренди, в тому числі як фізична особа, жодного права не мав.
Отже, допущене позивачем порушення щодо використання земельної ділянки до набуття на неї прав не може нівелювати інше порушення - будівництво господарського об'єкту без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Таким чином, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області задовольнити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 р. у справі № 1170/2а-2817/12 скасувати. В позові відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун