20 травня 2014 року справа № 194/531/14-а (2а/194/77/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Тернівської міської ради Дніпропетровської області на постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2014 року у справі 194/503/14-а; 2-а/194/75/14 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахування та проведення виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з позовом до управління праці та соціального захисту населення Тернівської міської ради Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач), в якому просила визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 03.08.2012 року по 03.08.2015 рік у розмірі меншому ніж передбачено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» неправомірними»; зобов'язати відповідача перерахувати нарахувати та виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 03.08.2012 року по 03.08.2015 рік у розмірі передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та забезпечити виплату цих коштів з урахуванням отриманих виплат; зобов'язати відповідача нарахувати та виплачувати державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2014 року у справі 194/531/14-а; 2-а/194/77/14 позов задоволено частково; визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу перерахувати та виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 18.09.2013 року по 31.03.2014 рік; зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахування та нарахування державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 18.09.2013 року по 31.03.2014 рік року включно, відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом та забезпечити виплату цих коштів з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2014 року у справі 194/531/14-а; 2-а/194/77/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимоги в повному обсязі.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка має малолітню доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з чим знаходиться на обліку у відповідача та отримує від нього виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»№2811-XII від 21 листопада 1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Частиною 1 статті 1 вказаного Закону встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону №2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Тернівської міської ради Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2014 року у справі 194/503/14-а; 2-а/194/75/14 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко