"25" червня 2013 р. справа № 1111/2577/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.06.2012 р. у справі № 1111/2577/12
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради,
третя особа - ОСОБА_2,
про визнання неправомірним та скасування рішення, -
встановив:
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 788 від 22.09.1993, а саме п. 9, яким збільшено земельну ділянку домоволодіння ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 до 497,44 кв.м. на 77,44 кв.м. за рахунок домоволодіння по АДРЕСА_2.
Постановою суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позову. Суд мотивував своє рішення тим, що при винесенні Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 22.09.1993 року рішення № 788, позивач ОСОБА_1 не була власницею будинку за адресою: АДРЕСА_2, оскільки стала такою 15.11.2007 року, відповідно, не була і не могла бути учасником публічно-правових відносин пов'язаних з прийняттям спірного рішення. Крім того, посилання позивача на обставину не надання ОСОБА_3 своєї згоди на збільшення земельної ділянки ОСОБА_4, за рахунок власної земельної ділянки, не підтверджені належними та допустимими доказами, що свідчить про її недоведеність.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Представники учасників процесу, повідомлені належним чином про місце, дату і час розгляду справи, не з'явилися до суду, що не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_2, розташованого на земельній ділянці площею 927,00 кв.м. згідно з договором купівлі-продажу від 15.11.2007 року, який посвідчено нотаріально (а.с. 8). Державна реєстрація права власності на вказане нерухоме майно проведена 15.11.2007 р., що свідчить про виникнення права власності позивача на нього із вказаної дати. Будинок придбано у спадкоємця ОСОБА_5 - ОСОБА_6.
Судом встановлено, що позивачем фактично використовується земельна ділянка по АДРЕСА_2, як власником розташованого на ній будинку, що не суперечить ст. 120 Земельного кодексу України. Право користування не оформлено.
Встановлено, що третя особа у справі - ОСОБА_2, яка є власником суміжного домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, оспорює в судовому порядку право користування позивачем частиною земельної ділянки, розміром 77,44 кв.м., посилаючись на рішення відповідача від 22 вересня 1993 року № 788, яким було збільшено площу належної їй земельної ділянки за рахунок домоволодіння по АДРЕСА_2 по згоді домовласниці ОСОБА_5 Дане рішення відповідача і є предметом спору в цій справі.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, суд першої інстанції безпідставно переклав тягар доведення на позивача.
При цьому вбачається, що відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийнятого рішення. Так, колегія суддів вважає, що позивач вірно звертає увагу на невідповідність прізвища домовласниці, вказаного в рішенні виконкому як ОСОБА_5, оскільки остання змінила прізвище у 1968 році, що підтверджується відповідним свідоцтвом про одруження (а.с. 15). При цьому, суду не надано доказів на підтвердження згоди ОСОБА_5, зокрема її заяви, про зменшення розміру земельної ділянки.
Вбачається, що це рішення виконкому не було виконане щодо домоволодіння позивача, оскільки за даними Кіровоградського ООБТІ площа земельної ділянки домоволодіння не змінилась, та на час придбання житлового будинку позивач не був обізнаний про наявність такого рішення. Третя особа в справі - ОСОБА_2 своє право користування земельною ділянкою також не оформила належним чином.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, що спірне рішення відповідає критеріям, закріпленим у ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому воно підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.06.2012 р. у справі №1111/2577/12 скасувати. Позов задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 788 від 22.09.1993 р., а саме п. 9, яким збільшено земельну ділянку домоволодіння ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 до 497,44 кв.м. на 77,44 кв.м. за рахунок домоволодіння по АДРЕСА_2.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун