Справа № 2-а/593/71/2014
Бережанський районний суд Тернопільської області
11 липня 2014 року м. Бережани Тернопільської області
в складі:
головуючої судді Німко Н.П.
при секретарі Саламон Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бережани справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції в Полтавській області про поновлення строку на звернення до суду із адміністративним позовом та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Бережанського районного суду Тернопільської області, як до суду адміністративної юрисдикції із адміністративним позовом до відповідача Управління державної автомобільної інспекції в Полтавській області й просить поновити йому строк на звернення до суду із даним позовом; скасувати як незаконну постанову серії ПС №-438277, прийняту інспектором дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №-1 роти ДАІ УДАІ Полтавської області Приходька Олександра Васильовича про притягнення його (позивача) до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 11 квітня 2014 року в умовах дії законодавства України про часткову мобілізацію, на виконання розпорядження начальника тилу Збройних Сил України від 11 квітня 2014 року за №-341\7\2415, 19 травня 2014 року, він, як старший солдат - водій, керуючи автомобілем марки КАМАЗ -5320 АЦ-8,7 н.з. НОМЕР_1 для забезпечення військ України, які приймають участь в антитерористичній операції на сході України, рухався в складі автоколони військової техніки по автодорозі «Київ-Харків». Вказаний транспортний засіб рахується за юридичною особою - військовою частиною НОМЕР_2 , в якій він (позивач) проходить військову службу. На 287 кілометрі згаданої автомобільної дороги він був зупинений працівниками ДАІ. Їхню вимогу представити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності він не виконав, оскільки не є власником, як фізична особа згаданого транспортного засобу і особисто такого полісу не мав. В свою чергу, юридична особа - військова частина такий поліс йому (позивачу) на час керування згаданим транспортним засобом не надала. В подальшому, працівниками ДАІ було складено протокол про вчинене адміністративне правопорушення, інспектором ДПС взводу з обслуговування стаціонарного поста №-1 ДАІ Полтавської роти ДПС прапорщиком міліції ОСОБА_2 прийнято постанову про притягнення його (позивача) до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень.
Вважає таке рішення відповідача незаконним, оскільки на його думку у працівника ДАІ не було правових підстав притягувати його (позивача), як фізичну особу до адміністративної відповідальності за відсутність у нього «поліса обов'язкового страхування цивільної правової відповідальності». Також вважає, що за своїм змістом оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки у ній не зазначено і не конкретизовано, якого саме полісу він не мав при собі - чи як фізична особа, чи поліса (договору) юридичної особи. В обох випадках вважає, що його вини немає, оскільки він не є власником згаданого транспортного засобу, а керівництво військової частини, як власник транспортного засобу, такого документа йому не надало. Також зазначає, що сторона відповідача цю обставину не з'ясовувала, пояснень з цього приводу в старшого колони не брала.
Щодо пропуску строку позовної давності, просить суд його поновити, оскільки зразу ж після притягнення його до адміністративної відповідальності він продовжував службу в бойових умовах і був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду із даним позовом. По поверненню 23 травня 2014 року до постійного місця служби він подав до суду даний позов.
В судове засідання позивач не з'явився, але надав письмову заяву, в якій просить суд у випадку його неявки в судове засідання, оскільки планується повторне відрядження в місцевість, де проводиться АТО, позов розглянути за його відсутності й задовольнити його в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи. Подав в адресу суду письмове заперечення на даний позов, просить розгляд справи проводити без його участі. В письмовому запереченні зокрема звернув увагу суду на фактичне визнання відповідачем своєї вини у тому, що за вказаних у оскаржуваній постанові обставин, у нього був відсутній поліс обов'язкового страхування. Загалом вважає, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм як процесуального, так і матеріального права, а тому в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі. Щодо клопотання позивача про продовження йому строку на звернення до суду із даним позовом - будь-яких заперечень не зазначив.
Відповідно до вимог ст. 41 КАС України суд під час розгляду справи не здійснював фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.
Суд, взявши до уваги заяву позивача, враховуючи письмові заперечення сторони відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, а також, відповідно до ст.280 КУпАП, з'ясувавши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Надання особам права оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення є гарантією забезпечення додержання вимог законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП - постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленим цим Кодексом.
Наведені позивачем доводи в обґрунтування пропуску строку на пред'явлення до суду даного позову суд визнає поважними й такими, що заслуговують на увагу, а тому суд вважає за можливе такий строк позивачу продовжити.
Згідно із п. 2 та 4 розділу II Інструкції з організації діяльності підрозділів Державтоінспекції МВС України, щодо контролю за наявністю у водіїв полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та страхових сертифікатів "Зелена картка" при нагляді за дорожнім рухом, яка затверджена наказом Міністра МВС України №451 від 29.11.2007 року (зареєстрований у МЮУ за №1339/14606 від 03.12.2007 року) під час нагляду за дорожнім рухом працівник Державтоінспекції МВС України здійснює зупинку транспортних засобів, на яких відсутній спеціальний знак. Зупинка таких транспортних засобів здійснюється з дотриманням вимог, установлених Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України .
Незалежно від наявності спеціального знака працівник Державтоінспекції МВС України в обов'язковому порядку здійснює перевірку чинності поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у випадках: зупинки транспортного засобу, водій якого порушив Правила дорожнього руху, причетності транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, відповідно до ст.21 пункту 21.2 абз.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється Державтоінспекцією МВС України тільки у таких випадках: при складанні протоколів, щодо порушень правил дорожнього руху; при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Диспозицією ч.1 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність особи, яка не пред'явила для перевірки, … поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Інспектором ДПС взводу з обслуговування стаціонарного поста №-1 ДАІ Полтавської роти ДПС прапорщиком міліції Приходько Олександром Васильовичем 11 квітня 2014 року прийнято постанову серії ПС 1 №-438277 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП - «…при здійсненні ДТП не мав при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим порушив п.2.1 ПДР»; зазначеною постановою на позивача також накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем не оспорюється факт відсутності у нього, як водія при керуванні транспортним засобом полісу обов'язкового страхування власника наземного транспортного засобу. Однак, позивачем заперечується факт його вини у такому правопорушенні, оскільки він не є власником транспортного засобу, яким керував, такий документ (поліс) йому у військовій частині видано не було. Згідно довідки №-1051 від 23 травня 2014 року, виданої командиром військової частини НОМЕР_2 , « у зв'язку із напруженою ситуацією на сході України особовий склад та техніка військової частини НОМЕР_2 в умовах часткової мобілізації здійснює забезпечення військ, які приймають участь в АТО. Техніка, яка залучається у цих заходах, а також інша техніка, що перебуває на обліку у військовій частині НОМЕР_2 , не є застрахованою, але для своєчасного та якісного виконання завдань за призначенням поступають розпорядження на використання даної техніки, враховуючи ситуацію, яка склалася в країні». Зазначені обставини стороною відповідача не оспорено, заперечень з цього приводу не подано.
Зважаючи на такі повідомлені позивачем обставини, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 , повинен нести передбачену законом відповідальність за те, що не пред'явив для перевірки працівнику ДАІ поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, як вважає суд, дії позивача ОСОБА_1 в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП відповідачем кваліфіковані вірно.
Проте, зважаючи на викладене та на обставини скоєного порушення, суд приходить до висновку, що скоєне ОСОБА_1 правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, згідно зі ст.22 КУпАП, слід вважати малозначимим.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитися усним зауваженням.
При вирішенні питання про застосування положень ст.22 КУпАП, суд враховує Узагальнення практики Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України та узагальнення судової практики Верховного Суду України щодо розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, де зазначено, що визначення малозначного правопорушення законодавчо не закріплено.
У кожному конкретному випадку судом має вирішуватися питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної шкідливості, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Встановлення зауваження, як засобу впливу, дає підстави говорити про невідворотність реагування на кожне правопорушення, хоча це не є заходом державного примусу та адміністративним стягненням.
По суті правопорушник звільняється від правових наслідків свого протиправного діяння, виходячи із засад гуманності, хоча саме по собі це діяння як під час вчинення, так і під час звільнення від відповідальності, залишається правопорушенням.
Висновки щодо малозначності вчиненого позивачем діяння обгрунтовуються наявністю пом'якшуючих обставин, зокрема відсутністю суспільної шкоди вчиненого діяння правопорушника, також тим, що позивач протягом року до адміністративної відповідальності не притягався, суспільно шкідливі наслідки після вчиненого ним діяння фактично відсутні й ті фактичні обставини, за яких позивач реально був позбавлений можливості мати при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки власником транспортного засобу є військова частина і саме зазначена установа не надала позивачу такого документу з підстав, які суд визнає поважними. Натомість, як сторона відповідача таких обставин при прийнятті оскаржуваного рішення в повному обсязі не з'ясувала та не врахувала, що призвело до безпідставного накладення на позивача адміністративного покарання у виді штрафу.
Відповідно до ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд, враховуючи викладене, вважає можливим змінити захід адміністративного стягнення у постанові відповідача, звільнивши позивача від адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП у зв'язку із малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що, по переконанню суду, буде сприяти виправленню та попередженню скоєння ним в подальшому нових правопорушень.
На підставі ст.ст. 7, 22, 288-293 КУпАП, ст. 17, п.2 ч.1 ст.18, ч.2 ст.19, ст.ст.159, 161, 162, 163 КАС України, суд, -
Поновити позивачу ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити захід стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень у постанові серії ПС1 №-438277 від 11 квітня 2014 року, складеній інспектором дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №-1 роти ДАІ УДАІ Полтавської області ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП із накладенням адміністративного штрафу в розмірі 425( чотириста двадцять п'ять) гривень, звільнивши позивача ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись стосовно нього усним зауваженням.
В решті позовних вимог - відмовити.
Копію постанови направити позивачу ОСОБА_1 та в Управління державної автомобільної інспекції в Полтавській області
Постанова суду остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Н.П.Німко