іменем україни
27 серпня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
Гулька Б.І., Висоцької В.С., Кафідової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відділу освіти Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою відділу освіти Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2014 року,
У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що наказом від 25 лютого 2014 року № 30-к її звільнено з роботи за власним бажанням з 25 лютого 2014 року. Вказує, що заяви від 24 лютого 2014 року про звільнення з посади директора Ліщанецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів та від 25 лютого 2014 року про звільнення з роботи з посади вчителя за власним бажанням підписані нею під тиском громади у період відомих подій у державі. Вважає своє звільнення незаконним у зв'язку з тим, що відповідач не мав права звільняти її з роботи у день подання заяви про звільнення до закінчення двотижневого строку попередження, оскільки у заяві нею не вказувалась дата звільнення. Крім того, 28 лютого 2014 року нею подано заяву про відкликання заяви про звільнення.
У зв'язку з цим позивач просила суд визнати її звільнення з роботи незаконним та скасувати наказ відділу освіти Бучацької районної державної адміністрації від 25 лютого 2014 року № 30-к про її звільнення з посади директора Ліщанецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 25 лютого 2014 року; поновити її на роботі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; поновити тижневе навантаження вчителя основ християнської етики (7 годин).
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2014 року рішення районного суду скасовано. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_4 на посаді директора Ліщанецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів та на посаді вчителя основ християнської етики з 25 лютого 2014 року. Стягнуто з відділу освіти Бучацької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 12 334 грн 28 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі відділ освіти Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов, апеляційний суд на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулось із порушенням вимог КЗпП України, так як, не вказавши строк (дату) звільнення, позивач до закінчення двотижневого строку попередження подала заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням.
Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу відділу освіти Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області відхилити.
Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 22 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Б.І. Гулько
В.С. Висоцька
О.В. Кафідова