06 серпня 2014 року м. Київ К/9991/38245/11
№ К/9991/38245/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Островича С.Е., Федорова М.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011
у справі № 2а-7181/09/0870 Запорізького окружного адміністративного суду
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (СПД) ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2010 відмовлено в задоволенні позову про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 21.04.2006 № 0000051711/1-4622/10/1702, від 29.06.2006 № 0000051711/2, від 11.09.2006 № 0000051711/3-11124/10/17 про визначення суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_2 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 57892,88 грн. (основний платіж).
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що податковий орган довів правомірність зазначених податкових повідомлень-рішень.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 21.04.2006 № 0000051711/1-4622/10/1702, від 29.06.2006 № 0000051711/2, від 11.09.2006 № 0000051711/3-11124/10/17 скасовані як протиправні.
В касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.
Позивач не реалізувала процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частинами другою, третьою ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з доходів громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для визначення СПД ОСОБА_2 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 57892,88 грн. (основний платіж) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті про результати планової документальної перевірки від 25.01.2006 № 36/9/17-1923019240 ( з врахуванням результатів позапланової виїзної документальної перевірки, здійсненої на підставі пункту 4 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», викладених в акті від 18.04.2006 № 243/64/17-1923019240), про заниження позивачем в податковому обліку за 3-й квартал 2005 року оподатковуваного доходу на 445329,24 грн. внаслідок завищення задекларованої за цей звітний період суми витрат.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що цей висновок контролюючого органу не відповідає фактичним обставинам у справі, оскільки за результатами перевірки підтверджено задекларовані позивачем суми як доходу, так і витрат, що свідчить про відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства.
Разом з тим, як свідчать приєднані до справи акти перевірок від 25.01.2006 № 36/9/17-1923019240 та від 18.04.2006 № 243/64/17-1923019240, контролюючим органом підтверджено задекларований СПД ОСОБА_2 за 9 місяців 2005 року доход в сумі 3025243,20 грн. повністю та витрати в сумі 2579913,36 грн. із задекларованих за цей звітний період витрат у сумі 2585690,45 грн. (а.с.14, 15,212-214, т.1). Розбіжність між даними податкового обліку позивача і даними перевірки контролюючий орган обґрунтував посиланням на те, що під час перевірки позивач не надала документів на підтвердження в повному обсязі задекларованої суми витрат, так само як і не надала пояснень з приводу їх походження (а.с. 213, т.1). В судовому процесі позивач не навела жодного доводу на спростування цього висновку контролюючого органу, обґрунтовуючи позов лише посиланням на не відповідність прийнятих стосовно неї податкових повідомлень-рішень нормам частин першої та другої статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з доходів громадян», оскільки контролюючим органом податкові зобов'язання визначені без врахування показників її фінансово-господарської діяльності за 2005 рік в цілому.
З огляду на це довід контролюючого органу про завищення позивачем суми витрат в податковому обліку за 9 місяців 2005 року на 5777,09 грн. (2585690,45 грн.-2579913,36 грн.) та відповідно про заниження на цю суму оподатковуваного доходу і податкового зобов'язання за цей звітний податковий період на 751,02 грн. ( 13% від 5777,09 грн.) слід визнати таким, що відповідає обставинам у справі.
Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні, а позов - задоволенню в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень рішень в сумі 57141,86 грн. (57892,88 грн.-751,02 грн.).
Суд касаційної інстанції, приймаючи рішення про скасування податкових повідомлень-рішень в зазначеній частині, виходить з того, що належним способом захисту права, порушеного внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень правового акта індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення-рішення, є його скасування, а не визнання нечинним, що стосується нормативного акта.
Керуючись ст. 220, 222, пунктом 2 ст. 223, ст.ст.225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя задовольнити частково, змінити постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2011, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2010 скасувати.
Позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити частково, скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 21.04.2006 № 0000051711/1-4622/10/1702, від 29.06.2006 № 0000051711/2, від 11.09.2006 № 0000051711/3-11124/10/17 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 57141,86 грн. (основний платіж).
У задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 21.04.2006 № 0000051711/1-4622/10/1702, від 29.06.2006 № 0000051711/2, від 11.09.2006 № 0000051711/3-11124/10/17 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 751,02 грн. (основний платіж) відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: С.Е. Острович
М.О. Федоров