"27" серпня 2014 р. м. Київ К/800/14892/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Єрьомін А.В.
за участю:
секретаря Левіної А.А.
представника позивача неприбуття
представника відповідача Харченко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року
у справі № 821/2528/13-а
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про скасування рішення
У липні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Херсонське відділення АКУ) про скасування рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2013 № 69/2-рш.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03.09.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Херсонське відділення АКУ оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення судами норм процесуального та матеріального права, прийняти нове рішення - про відмову у позові.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що зміст рекламних листівок, які розповсюджував позивач, не відповідав дійсності та вводив в оману споживачів продукції. Так, відповідно до змісту рекламної продукції крім інформації про виготовлення дверей на замовлення за нестандартними розмірами, вона інформує про ряд їх якісних характеристик, зокрема, відмінну теплову та шумоізоляцію, наповнювач - мінеральна вата, тощо; повідомляє про статус продавця (позивача) як єдиного представника компанії «IMEX» (м. Дніпропетровськ) та запевняє про «огромный выбор моделей», «лучшие цены в городе» та «прямые поставки из Днепропетровска» (мовою оригіналу). На вимогу Херсонського відділення АКУ позивач листом (№1198-25/2) повідомив про відсутність документів, які підтверджують його статус як представника компанії «IMEX», двері для реалізації придбаваються на оптових ринках у м. Одесі та м. Дніпропетровську за готівку.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3 просив залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 16.04.2011 ОСОБА_4 придбала у ФОП ОСОБА_3 вхідні металеві двері, які були встановлені продавцем, що підтверджується договором купівлі-продажу, актом прийому-передачі та актом виконаних робіт.
19.11.2012 ОСОБА_4 звернулась до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з листом, в якому просила надати оцінку рекламі ФОП ОСОБА_3 щодо продажу вхідних металевих дверей, які реалізовуються з м. Дніпропетровська, що вводить в оману покупців. Заявниця стверджувала, що особа, яка поширювала рекламні листівки та сам позивач переконали її, що двері нестандартного розміру (на замовлення), виробляються у місті Дніпропетровську, енергозберігаючі, з відмінною тепловою та шумоізоляцією, з утеплювачем «мінеральна вата», вибір - більше 50-ти моделей. Але все виявилось неправдою: двері холодні, не по розмірам та китайського виробництва, а «прямі поставки з Дніпропетровська» відсутні.
Відповідно до змісту службової записки головного спеціаліста Херсонського відділення АКУ звернення ОСОБА_4 містило інформацію про те, що розповсюджувачі рекламних листівок ФОП ОСОБА_3 продовжують вводити в оману інших покупців, про що свідчать отримані ОСОБА_4 листівки в жовтні-грудні 2012 року в районі Центрального та Дніпровського ринків у м. Херсоні. У ході аналізу отриманих матеріалів встановлено, що ОСОБА_4 пропущено 6-ти місячний строк звернення із заявою про захист своїх прав, передбачений статтею 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Ураховуючи, що ОСОБА_4 як споживач введена в оману неправдивою рекламною інформацією, яку розповсюджує ФОП ОСОБА_3, що вплинуло на її наміри щодо придбання товару цього суб'єкта господарювання, та те, що така рекламна інформація розповсюджується на теперішній час, чим вводить в оману інших споживачів, пропоную розпочати за власною ініціативою розслідування та дослідження відповідних ринків, у ході яких проаналізувати питання, порушені у зверненні зазначеної громадянки.
Після розгляду звернення ОСОБА_4 Херсонське відділення АКУ розпочало розгляд справи № 37/2-13 та у зв'язку зі встановленими, на думку відповідача, порушеннями законодавства ФОП ОСОБА_3, 28.05.2013 прийнято спірне рішення адміністративної колегії АМК «Про порушення конкуренційного законодавства та накладення штрафу» № 69/2-рш, яким на позивача накладено штраф у розмірі 10 000,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем порушено вимоги законодавства щодо способу прийняття рішення, а саме статті 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», тобто звернення прийнято до розгляду поза строками, встановленими законом, причини пропуску строків звернення гр. ОСОБА_4 не визнано поважними.
Також у своєму рішенні суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що додані до спірного рішення рекламні листівки позивача були розповсюджені останнім у 2012 році, а не отримані заявницею ОСОБА_4 у квітні 2011 року.
Крім того, такі характеристики товару як «энергозберегающие», «отличная тепло- и шумоизоляция», «уплотнение 100%», а також такі обставини «огромный выбор моделей», «лучшие цены в городе» мають оціночний характер та не можуть бути визначеними кількісними, вартісними або іншими точними величинами.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується зі вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» особи, права яких порушені діями, визначеними цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про захист своїх прав.
Закінчення строку звернення із заявою є підставою для відмови у прийнятті заяви, якщо орган Антимонопольного комітету України не визнає поважними причини пропуску строку звернення із заявою.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, зокрема, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
Ураховуючи, що, як установлено судами попередніх інстанцій на підставі службової записки головного спеціаліста Херсонського відділення АКУ, розгляд справи № 37/2-13 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочато за власною ініціативою відповідача, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо незаконності оспорюваного рішення відповідача через порушення ним положень статті 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», тобто прийняття звернення до розгляду поза строками, встановленими законом.
Відповідно до частини другої статті 28-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» строк давності притягнення до відповідальності за недобросовісну конкуренцію становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
Таким чином, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що час поширення рекламної інформації позивачем (2011 рік чи 2012 рік) не впливає на правомірність прийняття оспорюваного рішення у цій справі.
Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення судів попередніх інстанцій названим вимогам процесуального закону відповідають не в повній мірі з огляду на таке.
Згідно з положеннями статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.
Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.
Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду цієї справи та прийняття рішення по суті спору суду першої інстанції необхідно було дослідити питання достовірності відображених у рекламних листівках позивача відомостей, зокрема, щодо єдиного представництва компанії «IMEX». Надати цим відомостям відповідну правову оцінку та з'ясувати, чи дійсно поширена позивачем інформація вводила в оману споживачів.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року в цій справі скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
(підпис)
К.В. Конюшко
Судді
(підпис)
Л.Я. Гончар
(підпис)
А.В. Єрьомін
Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель