"28" серпня 2014 р. м. Київ К/800/53251/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача),
Швеця В.В.,
Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Маріуполі про стягнення коштів,
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року,
встановив:
У серпні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (далі - управління ПФУ) пред'явило позов до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Маріуполі (далі - відділення Фонду) про стягнення витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 01.04.2013 р. по 31.07.2013 р. в сумі 578,64 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на неповне встановлення судами обставин справи та їх неналежну правову оцінку, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримують пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався з ними у 1981, 1988 роках, відповідно.
За період з квітня по липень 2013 року включно відділенням Фонду не прийнято до заліку витрати управління ПФУ на виплату пенсій по інвалідності вказаним особам в сумі 578,64 грн з тих підстав, що нещасні випадки не є виробничими.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105) в разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
За правилами пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Згідно з частиною шістнадцятою статті 34 Закону № 1105 виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону (страхування учнів та студентів навчальних закладів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів, залучених до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; страхування зародка та новонародженого).
Статтею 26 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлені умови призначення пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва на виробництві, а статтею 28 цього Закону - пенсії по інвалідності особам, які навчаються, - внаслідок трудового каліцтва, пов'язаного з проходженням виробничого навчання, практики чи практичними заняттями.
Перелік випадків, за яких нещасний випадок вважався пов'язаним з виробництвом, на час отримання каліцтва ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визначався Положеннями про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженими постановами Президії ВЦРПС від 20.05.1966 р. та від 13.08.1982 р.
За приписами зазначених Положень результати розслідування нещасного випадку на виробництві оформлюються актом за формою Н-1. Якщо адміністрація підприємства дійшла висновку про відсутність зв'язку нещасного випадку з виробництвом, вона зобов'язана внести це питання на розгляд профспілкового комітету. В разі згоди профспілкового комітету з висновком адміністрації на акті форми Н-1 (у правому верхньому куті) робиться запис: "Нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом. Постанова профспілкового комітету від ___________, протокол __________". Цей запис засвідчується печаткою. В разі незгоди профспілкового комітету з висновком адміністрації підприємства зазначений запис не робиться, нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що нещасні випадки із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не пов'язані з виробництвом, тому у відділення Фонду немає правових підстав для відшкодування управлінню ПФУ витрат на виплату пенсій по інвалідності цим особам.
Разом з тим, суди не надали оцінки наявним в матеріалах справи актам про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, не перевірили відповідності їх форми діючому на той час законодавству, в тому числі щодо автентичності і правильності внесених до акта на ім'я ОСОБА_4 виправлень, не встановили, чи були ці акти предметом судового розгляду та чи є вони чинними на даний час.
Залишили суди поза увагою і довідки МСЕК, в яких причиною інвалідності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначено трудове каліцтво.
За наведених обставин суди мали також з'ясувати, чи не відшкодовувалась ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шкода, завдана каліцтвом, складові якої наведені в статті 1195 Цивільного кодексу України, статтях 28 і 34 Закону № 1105 (втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної працездатності заробіток, одноразова допомога, відшкодування моральної шкоди, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо).
Крім того, встановлені в судових рішеннях складові і сума заявлених управлінням ПФУ витрат (основний розмір пенсії та державна адресна допомоги) не відповідають актам щомісячної звірки і розрахунку суми позову, що містяться у справі (основний розмір пенсії та цільова грошова допомога на прожиття).
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то в силу частини четвертої статті 227 цього Кодексу прийняті ними рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя задовольнити частково.
Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:Черпак Ю.К.
Швець В.В.
Штульман І.В.