"28" серпня 2014 р. м. Київ К/800/52764/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача),
Швеця В.В.,
Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Коломиї та Коломийському районі про стягнення заборгованості,
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року,
встановив:
У жовтні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі (далі - управління ПФУ) пред'явило позов до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Коломиї та Коломийському районі (далі - відділення Фонду) про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та державної адресної допомоги за період з 01.04.2012 р. по 31.08.2012 р. в сумі 4980,63 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року позов задоволено частково: стягнуто з відділення Фонду на користь управління ПФУ 1293,73 грн витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період з 01.04.2012 р. по 31.08.2012 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
У касаційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального права, просить скасувати прийняті ними рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
В запереченні на касаційну скаргу відділення Фонду просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, вказуючи на її законність і обґрунтованість.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що за період з квітня по серпень 2012 року включно відділенням Фонду не прийнято до заліку витрати управління ПФУ на загальну суму 4980,63 грн, з яких: 1278,52 грн - основний розмір пенсій по інвалідності громадянам ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які отримали трудове каліцтво за межами України; 15,21 грн - витрати на доставку пенсій; 3647,42 грн - сума державної адресної допомоги; 39,48 грн - витрати на доставку державної адресної допомоги.
Згідно з пунктом 4 статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) пенсія по інвалідності є одним із видів матеріального забезпечення, що надається за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
За правилами частини четвертої статті 26 Основ та пункту 5 частини першої статті 24 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105) Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, встановлений статтею 21 Закону № 1105 та пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4 (далі - Порядок).
До вказаного переліку входять: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття; допомога на поховання; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Оскільки витрати управління ПФУ на виплату і доставку державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", до вказаного переліку не входять, то суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність позовних вимог про відшкодування цих витрат за рахунок коштів Фонду соціального страхування.
13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (в тому числі між Російською Федерацією і Україною) підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).
Таким чином, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати, понесені ПФУ на виплату і доставку пенсій по інвалідності ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які отримали трудове каліцтво, відповідно, у 1974, 1986 роках на території Російської РФСР та проживають в Україні, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
В свою чергу, апеляційний суд помилково вважав, що відсутні підстави для виплати вказаним потерпілим особам пенсії по інвалідності в України у зв'язку з тим, що вони отримують страхові виплати від Російської Федерації, оскільки виплата пенсії по інвалідності не виключає права особи на відшкодування завданої каліцтвом шкоди, складові якої наведені в статті 1195 Цивільного кодексу України, статтях 28 і 34 Закону № 1105 (втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної працездатності заробіток, одноразова допомога, відшкодування моральної шкоди, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо) та яка виплачується за рахунок держави, законодавство якої поширювалось на працівника на момент одержання каліцтва.
Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі задовольнити частково.
Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:Черпак Ю.К.
Швець В.В.
Штульман І.В.