"13" серпня 2014 р. м. Київ К/800/21803/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Кошіля В.В., Костенка М.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (ДПІ)
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.07.2012
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013
у справі № 0870/3411/12 Запорізького окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Інтер-Запоріжжя»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.07.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 22.02.2012 № 0000362302; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтер-Запоріжжя» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2188,00 грн.
У касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що 29.09.2011 позивач отримав наказ ДПІ від 27.09.2011 № 1443 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, строком на 10 днів з 27.09.2011, з питань достовірності декларування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що задекларовано за травень 2011 року.
05.10.2011 ТОВ «Інтер-Запоріжжя» отримав поштою акт перевірки від 30.09.2011 № 223-2/24912705, згідно з висновками якого товариство завищило заявлену до відшкодування за рахунок бюджетних коштів за червень 2011 року суму ПДВ на 2342359,00 грн. внаслідок порушення підпункту 14.1.18 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 198.1, 198.3 ст. 198, пунктів 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК). Цей висновок обґрунтований посиланням на не підтвердження товариством податкового кредиту в цій сумі, сформованого на підставі податкових накладних ТОВ «АФ «Дніпропетровська», ТОВ «Українське зерно», ТОВ «Куйбишевська птахофабрика», ТОВ «Марганець Птахофабрика», виписаних на поставку товару (яйце куряче), товарно-транспортними накладними, внаслідок чого неможливо встановити реальність поставок (а.с.33-38 т.1).
Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач подав до відповідача заперечення на вказаний Акт перевірки.
На подані позивачем заперечення відповідачем надіслано лист про надання інформації від 14.10.2011 № 10199/10/23-2 та акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 14.10.2011 № 234 23-2/24912705, який позивач отримав поштою 18.10.2011, висновки якого співпадають із висновками, викладеними в акті перевірки від 30.09.2011 № 223-2/24912705, і які й стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012 № 0000362302 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку ТОВ «Інтер-Запоріжжя» за червень 2011 року на 2342359,00 грн.
Згідно з пунктом 79.1 ст. 79 ПК документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Як на підставу проведення перевірок, за результатами яких складені акти від 30.09.2011 та від 14.10.2011, ДПІ посилається на норми підпункту 78.1.3 пункту 78.1 ст.78 ПК.
Відповідно до підпункту 78.1.3 пункту 78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби.
Разом із тим, як встановлено у судовому процесі, така підстава для проведення ДПІ позапланових невиїзних перевірок була відсутня, оскільки позивач не подавав уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року, за який вже була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інтер-Запоріжжя», за результатами якої підписана довідка від 16.09.2011 № 537/23-2/24912705 (а.с.11-22). Предметом цієї перевірки були ті ж самі питання, з приводу яких здійснені і вище вказані позапланові невиїзні перевірки. Згідно з висновками цієї перевірки підтверджено задеклароване ТОВ «Інтер-Запоріжжя» в декларації за травень 2011 року бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 2342359,00 грн. та від'ємне значення в сумі 1290161,00 грн. При цьому, однак, наведені дані декларації ТОВ «Інтер-Запоріжжя» за червень 2011 року щодо заявленої суми бюджетного відшкодування 2342359,00 грн. і такі ж самі дані перевірки (а.с.21 т.1).
Не були дотримані податковим органом і норм пункту 86.7 ст. 87 ПК при розгляді заперечень позивача на акт перевірки від 30.09.2011 № 23 23-2/24912705.
Відповідно до абзацу 1 пункту 86.7 ст. 87 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
Суди попередніх інстанцій, застосувавши наведені правові норми, зробили правильний висновок про відсутність правових підстав у податкового органу для проведення документальних позапланових невиїзних перевірок товариства.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 цієї статті визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленні з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу).
За визначенням підпункту 14.1.18 пункту 14.1 ст. 14 ПК бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.3 цієї статті визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 ст.200 ПК).
Як встановлено у судовому процесі, сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларована ТОВ «Інтер-Запоріжжя» в декларації за червень 2011 року, сформована, в тому числі за рахунок сум податкового кредиту, який позивач сформував за господарськими операціями з поставки йому яєць ТОВ «АФ «Дніпропетровська», ТОВ «Куйбишевська птахофабрика», ТОВ «Марганець Птахофабрика» та з поставки ТОВ «Українське зерно» кормів для свійської птиці (комбікорм, концентрат, білково-мінеральні вітамінні добавки) та на підставі податкових накладних, виписаних на ці операції з поставки.
Договорами поставки яйця курячого, укладеними між позивачем та цими постачальниками, передбачено поставку товару на умовах EXW «франко-завод». Умовами ж поставки цього ж товару на експорт за договорами позивача з кінцевими покупцями (нерезидентами України) визначено FCA «франко-перевізник».
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін «франко-завод» (EXW) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Термін «франко-перевізник» (FCA) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.
Враховуючи умови поставки, передбачені договорами поставки, укладеними позивачем як із своїми постачальниками, так із покупцями (нерезидентами України) товару, позивач не приймав безпосередньої участі у транспортуванні товару, оскільки обов'язок його транспортування покладався на кінцевого споживача - покупця за експортним контрактом.
Приєднаними до справи копіями вантажних митних декларацій та міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) підтверджується, що місце завантаження товару, призначеного на експорт, відповідає місцю отримання товару позивачем від ТОВ «АФ «Дніпропетровська», ТОВ «Куйбишевська птахофабрика», ТОВ «Марганець птахофабрика». Дані щодо автотранспортного засобу, на який завантажувався товар за адресою вказаних постачальників та вивозився за межі митної території України, співпадають. (а.с.158-250, т.1, а.с. 1-181, т.2).
В судовому процесі знайшли підтвердження і доводи позивача стосовно причин відсутності у нього документів на перевезення товару, придбаного у ТОВ «Українське зерно».
Як свідчить приєднана до справи копія договору поставки № 04/01/11-Д від 04.01.2011 між ТОВ «Українське зерно» і ТОВ «Інтер-Запоріжжя» та додаткової угоди до цього договору від 27.07.2011, поставка здійснюється на умовах СРТ Україна, Полтавська область, смт Диканька, вул..Полтавська, 4, склад ОДО «Диканський комбікормовий завод» або на цих же умовах, але за адресою Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул.. Тургенєва, 12-А, склад ТОВ «Агроком» (а.с.93-96, т.1).
Відповідно до пунктів 11.4, 11.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (з наступними змінами і доповненнями) товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
Враховуючи умови поставки за договором від № 04/01/11-Д від 04.01.2011 позивач не був учасником транспортного процесу (зокрема, вантажоодержувачем), а тому його посилання на причину відсутності у нього документів на транспортування товару, придбаного за цим договором, є обґрунтованими і не спростовані податковим органом.
Оцінка вище зазначених доказів судами попередніх інстанцій відповідає правилам ст. 86 КАС України, а висновок на підставі цих доказів про реальний характер поставок між позивачем і вказаними постачальниками та про неправомірність податкового повідомлення-рішення відповідає нормам матеріального і процесуального права.
При цьому ДПІ як в актах перевірки, так і в судовому процесі не наводить будь-яких доводів, які б свідчили про недотримання вказаними постачальниками вимог податкового законодавства, в тому числі і з посиланням на результати зустрічних перевірок цих чи інших суб'єктів підприємницької діяльності.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, правильність цих висновків судів не спростовують, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.07.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: В.В. Кошіль
М.І. Костенко