"13" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/42185/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.
суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011
у справі № 2а-1479/10/2/0870 Запорізького окружного адміністративного суду
за позовом Дочірнього підприємства (ДП) «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії (АСК) «Укррічфлот»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2010 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Запоріжжі від 11.02.2010 № 0000130806/0.
У касаційній скарзі СДПІ у м. Запоріжжі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом подання заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 01.02.2010 за № 6/08-06/31044582, про порушення позивачем норм пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): завищено валовий доход у сумі 25133,00 грн. у податковому обліку за 3 квартали 2007 року, 2007 рік, 3 квартали 2008 року, 2008 рік, 1 квартал, півріччя, 3 квартали 2009 року у зв'язку з неправильним визначенням суми доходу від отриманих передплат; завищено валові витрати на загальну суму 2125000,00 грн. у податковому обліку за 2008 рік, 1 квартал, півріччя, 3 квартали 2009 року за наслідками включення до їх складу витрат на оплату послуг із інформаційно-консультаційного обслуговування, зв'язок яких із господарською діяльністю не встановлений, а документи, виписані за їх наслідками, мають недоліки щодо відображення змісту та обсягу господарської операції. Внаслідок вказаних порушень, за висновками акту перевірки, позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 306258,00 грн., у т.ч.: 3 квартали 2007 року - завищено на 7767,00 грн., 2007 рік - завищено на 8258,00 грн., 2008 рік - занижено на 314516,00 грн.; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1118679,00 грн. у податковому обліку за 1 квартал, півріччя, 3 квартали 2009 року.
За результатами перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.02.2010 № 0000130806/0 про визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 466719,00 грн., у т.ч.: 306258,00 грн. за основним платежем та 160461,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу АСК «Укррічфлот» послуг із інформаційно-консультаційного обслуговування за договорами від 15.12.2008 б/н та від 28.02.2009 № 03/28.02-1, сторони підписали акти приймання наданих послуг, позивач сплатив їх вартість та вказані витрати відніс до складу валових витрат відповідних податкових періодів.
За визначенням пункту 1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції на основі оцінки наданих позивачем актів приймання наданих послуг, враховуючи відсутність будь-якої деталізації вказаних послуг, будь-яких доказів їх отримання (зокрема, звітів про надані послуги), зробив висновок про відсутність у вказаних документів значення первинного документу як доказу правомірності формування позивачем валових витрат.
Апеляційний суд, оцінюючи вказані докази, прийшов до протилежного висновку, вважаючи, що зазначені акти приймання наданих послуг повністю відображають зміст та обсяг наданих послуг, а їх отримання стосується господарської діяльності позивача.
Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитись.
Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).
На основі дослідження актів приймання наданих послуг, в яких не розкрито зміст та обсяг господарської операції (акти містять або узагальнену назву послуги (комплекс інформаційно-консультаційних послуг) або посилання на перелік послуг, наведений у додатку до договору), суд першої інстанції, із врахуванням відсутності будь-яких доказів щодо фактичної поставки таких послуг позивачу АСК «Укррічфлот», доказів впровадження результатів цих послуг у процесі здійснення господарської діяльності підприємства (отримання зиску від цих послуг), на відміну від апеляційного суду, зробив правильний висновок, що такі акти складені всупереч нормам частини 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже не є достовірними доказами факту надання послуг.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задовольнити, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2010 - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Є.А. Усенко
Судді: М.І. Костенко
В.В. Кошіль