21 липня 2014 року м. Київ К/9991/2014/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 р.
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 р.
у справі №2270/1220/11
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області
про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі-відповідач) про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 р., відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено перевірку позивача з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт від 18.10.2010 р. №0557/22/09/23/НОМЕР_1, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 1, 2, 5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення від 27.10.2010 р. №0004712341 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 675,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивач з 26.09.2008 р. зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою та здійснює підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 18.20.0 «Виробництво верхнього одягу». Позивач отримав свідоцтво про сплату єдиного податку від 10.12.2008 р. серії НОМЕР_2 з терміном дії - 2009 рік.
Актом перевірки встановлено, що позивач являючись фізичною особою - підприємцем, у період з 01.01.2010 р. по 04.06.2010 р., перебуваючи на загальній системі оподаткування, оскільки з заявою про видачу свідоцтва платника єдиного податку на 2010 рік до податкового органу не звертався, отримав дохід (згідно податкової декларації) у розмірі 3 535,00 грн., розрахункова операція по якому не була проведена через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням та видачею розрахункового документу.
Так, відповідно до пп. 1, 2, 5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;
Приписами п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що свідоцтво платника єдиного податку на 2010 рік позивачем отримано 04.06.2010 р., тобто у період з 01.01.2010 р. по 03.06.2010 р. він перебував на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.
З огляду на встановлений судами факт отримання позивачем у вказаний період готівкових коштів у розмірі 3 535,00 грн., які не були відображені ані в книзі обліку доходів та витрат, ані проведені через реєстратор розрахункових операцій з видачею розрахункового документа, що є порушенням пп. 1, 2, 5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 р. у справі №2270/1220/11 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.