Дата документу 18.08.2014 Справа № 334/2265/14-к
Провадження № 1-кп/334/240/14
18 серпня 2014 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
адвокатів обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
представника цивільного позивача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Запоріжжя, громадянину України, одруженому, має на утриманні малолітню дитину 2012 р.н., працюючого бригадиром ПП «Чиненов», зареєстрованому в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимому,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с. Банівка, Приморського району Запорізької області, громадянину України, не одруженому, не працюючому, зареєстрованому в АДРЕСА_3 , не судимому в силу ст.89 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч.1,3 ст.357 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013089990001132 від 15.01.2013р,-
В середині квітня 2010 року, ОСОБА_7 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , дізнавшись від ОСОБА_8 , співмешканця ОСОБА_9 , що остання має намір проживати самостійно від своєї матері ОСОБА_10 , враховуючи її відсталий розумовий розвиток, що підтверджується актом №340 від 25.05.2011 року амбулаторної первинної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи, розробили злочинний план по заволодінню її квартирою з подальшим продажем та отриманням грошей від продажу, які розподілить між собою та ОСОБА_8 і витратить їх на власні потреби.
Так, відповідно до розробленого злочинного плану, починаючи з середини квітня 2010 року, ОСОБА_7 , познайомившись за допомогою ОСОБА_8 зі ОСОБА_9 , неодноразово приїжджав до неї в гості, куди привозив продукти харчування та алкогольні напої, які останні вживали. Таким чином ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своїми діями використовували довіру ОСОБА_9 .
В ході бесіди зі ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наполягали на продажу її квартири, а взамін придбати інше житло з меншою квадратурою, але ОСОБА_9 в останню мить відмовилась від їх пропозиції на реалізацію квартири.
Крім того, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , маючи умисел на заволодіння паспортом громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_9 , розробили злочинний план, відповідно до якого ОСОБА_8 будучи співмешканцем ОСОБА_9 , знаходячись в квартирі останньої, маючи доступ до її речей, таємно викрав паспорт громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_9 , після чого передав ОСОБА_7 викрадений паспорт біля будинку АДРЕСА_4 .
Після чого, за раніше розробленого злочинного плану, ОСОБА_8 будучи співмешканцем ОСОБА_9 , знаходячись в квартирі останньої, відправив ОСОБА_7 разом із ОСОБА_9 до аптеки за ліками. В цей час ОСОБА_8 викрав документи на зазначену квартиру, а саме: технічний паспорт на квартиру, договір купівлю-продажу від 14 грудня 2002 року укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 який діяв від імені неповнолітньої ОСОБА_9 , після чого передав ОСОБА_7 викрадені документи через вікно квартири АДРЕСА_5 , які в подальшому використали викрадені документи для оформлення довіреності та продажу квартири.
Далі, ОСОБА_7 з ОСОБА_8 , вивчивши зазначені документи на квартиру та встановивши, що раніше ОСОБА_9 близький родич ОСОБА_12 купував вищезазначену квартиру, зловживаючи довірою ОСОБА_9 запевнили останню, що ОСОБА_12 начебто бажає повернути квартиру собі і на це у нього є право згідно діючого законодавства.
Для того, щоб вказаний родич ОСОБА_12 не забрав квартиру, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запевнили ОСОБА_9 , що їй необхідно формально переоформити на ОСОБА_7 квартиру, таким чином ОСОБА_12 не зможе використати свої можливості, а потім переоформити квартиру назад.
В результаті зловживання довірою ОСОБА_9 , ОСОБА_7 у зговорі із ОСОБА_8 викликали у останньої впевненість про вигідність оформлення на ОСОБА_7 нотаріальної довіреності. 23 квітня 2010 року ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 відвезли ОСОБА_9 , до приватного нотаріуса ОСОБА_13 , за адресою: АДРЕСА_6 , де ОСОБА_9 оформила на ОСОБА_7 довіреність, відповідно до якої останній має право розпоряджатися, а саме продавати, обмінювати, здавати в оренду або передавати в іпотеку квартиру, належну ОСОБА_9 .
Отримавши відповідну довіреність від ОСОБА_9 , ОСОБА_7 в період декількох днів квітня 2010 року погасив заборгованість за комунальні платежі, а також підключив електрику, яка була раніше відключена за несплату. З метою відшукування покупця квартири та без перешкоджання її продажу, ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_8 організували вивіз ОСОБА_9 за межі міста, а саме до міста Приморськ, де ОСОБА_8 продовжував разом зі ОСОБА_9 вживати алкогольні напої.
За час відсутності ОСОБА_9 у місті Запоріжжя, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 30.04.2010 року звернулись до ОП «ЗМБТІ» де організували вихід техніка БТІ для обмірювання квартири та отримання витягу для подальшого оформлення квартири на продаж. В подальшому зазначеними особами 05.05.2010 року було отримано витяг.
Після цього, знайшовши покупця квартири, 11 травня 2010 року, ОСОБА_7 , використовуючи раніше надану довіреність, знаходячись у приватного нотаріуса ОСОБА_14 , розташованого за адресою: АДРЕСА_7 в офісі 164, без відома та згоди ОСОБА_9 , продав зазначену квартиру ОСОБА_15 за 28 тисяч доларів США.
В подальшому ОСОБА_7 підшукав будинок в селі, для вивозу туди ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_7 передав ОСОБА_16 частину коштів отриманих від продажу квартири у сумі 2000 доларів США без відома ОСОБА_9 , з метою придбання для останньої будинку в селі Калинівка, Оріхівського району Запорізької області, але до кінця так і не оформив будинок, в який потім вивіз ОСОБА_9 та її матір, а також меблі та носильні речі останніх, де їх і залишив. Іншу частину грошей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розподілили між собою.
Крім того, ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_8 , звернувся до паспортиста ВРЕЖО №7, куди надав копію довіреності, а також раніше викрадений паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , на підставі чого було проведено зняття з реєстрації ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_5 .
Таким, чином ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , заволоділи шляхом зловживання довірою ОСОБА_9 чужим майном, а саме квартирою АДРЕСА_5 , яку в подальшому продали, спричинивши матеріальну шкоду потерпілій в великих розмірах, згідно висновку незалежного оцінщика, ринкова вартість двох кімнатної квартири АДРЕСА_5 станом на 11.05.2010 року складала 203743 гривень. Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 свою провину у вчиненні злочинів визнав повністю, при цьому пояснив, що за допомогою ОСОБА_8 , який безпосередньо був знайом з потерпілою, вони викрали паспорт та документи на квартиру ОСОБА_9 , що б її продати, бо потерпіла спочатку погоджувалась продавати квартиру , а потім відмовилась. У подальшому у с.КалинівкаОріхівського району Запорізької області був придбаний будинок для ОСОБА_9 та її матері, але правовстановлюючі документи до кінця не оформлені. Спірну квартиру він продав за довіреністю від імені ОСОБА_9 . Гроші витратив на власні потреби.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_8 свою провину у вчиненні злочинів також визнав повністю, при цьому пояснив, що дійсно вчинив злочин за обставинами, вказаними в обвинувальному висновку, додав, що план був розроблений ОСОБА_7 , але він брав у злочині безпосередню участь. Крім того, зауважив, що грошей від продажу квартири від ОСОБА_7 не отримав. У вчиненому кається.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що познайомилась із ОСОБА_8 та розповила йому про своє бажання мешкати окремо від своєї матери, але наміру продавати квартиру у неї не було. Після того, як з'явився ОСОБА_7 стали відбуватися дії , пов'язані із продажем квартири. ЇЇ декілька раз возили до різних нотаріусів, але два з них відмовились укладати угоди, а до третього ОСОБА_13 до офісу вона не заходила і він без її присутності оформив довіреність на продаж належної їй квартири. До теперішнього часу квартира до її власності не повернута, її неодноразово намагалися виселити з квартири, але вона продовжує там мешкати. Крім того, додала, що з квартири до с.КалинівкаОріхівського району Запорізької області вивезені меблі. В зв'язку з протиправними діями обвинувачених вона змушена звертатися за правовою допомогою до юристів з метою захисту порушеного права до суду. Витрачати час, гроші та переживати психоемоційний стрес.
Підтримала цивільний позов в розмірівідшкодування матеріальної шкоди в розмірі20971грн.55 коп. та моральної в розмірі 100000грн.
Отримавши показання обвинувачених та потерпілої, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, з'ясувавши правильність розуміння всіма учасниками судового засідання змісту цих обставин та відсутності їх оспорювань, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши правові наслідки застосування положень ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, які визнаються усіма учасниками судового провадження.
Умисні ОСОБА_17 та ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч.3 ст.190 КК України, тобто заволодіння правом на чуже майно, шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах.
За ч.1 ст.357 КК України, тобто таємне викрадення офіційних документів, з корисливих мотивів.
За ч. 3 ст.357 КК України, як незаконне заволодіння паспортом.
Обставинами, що пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
При призначенні покарання обвинуваченим, суд ураховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, один з яких - шахрайство законом віднесений до тяжких злочинів, відношення обвинувачених до вчиненого, які у вчиненому каються, провину визнали у повному обсязі, ОСОБА_7 має малолітню дитину та наразі працевлаштувався, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, ОСОБА_8 не судимий в порядку ст..89 КК України, обидва позитивно характеризуються за місцем проживання, тому суд вважає за можливе призначити обом покарання не пов'язане із позбавленням волі.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст..100 КПК України.
При вирішенні цивільного позову в часині відшкодування матеріальної шкоди суд приходить до необхідності задоволення його частково, в розмірі 17224 грн.55 коп, які складаються з вартості проїзного документу 404,55 грн., вартості відновлення технічного паспорту на квартиру в розмірі 320 грн., а також витрат на необхідну правову допомогу через вади її психічного розвитку в розмірі 16500 грн, за виключенням суми 2500 грн., як участь у майбутньому судовому процесі в Ленінському районному суді м.Запоріжжя; вартість дивану в сумі 1247 грн., який вивезений з квартири, відшкодуванню не підлягає, бо ці дії не охвачені обвинуваченням та наразі даних про його знищення не має.
Цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі, що на думку суду буде відповідатиме обставинам справи, а також засадам розумності та справедливості.
На підставі викладеного, керуючисьст.ст.ч.3 ст.190, ч.1,3ст.357 КК України, ст. ст. 368-370,373-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнати винними у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.190, ч.1 ,3 ст.357 КК України та призначити покарання:
ОСОБА_7 :
за ч.3 ст.190 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
за ч.1 ст.357 КК України у вигляді 3 років обмеження волі;
за ч.3 ст.357 КК України у вигляді 2 років обмеження волі.
На підставі ст..70 ч.1 КК України застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити до відбуття покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ст..76 п.п.3,4КК України зобов'язати ОСОБА_7 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання , роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
ОСОБА_8 :
за ч.3 ст.190 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
за ч.1 ст.357 КК України у вигляді 3 років обмеження волі;
за ч.3 ст.357 КК України у вигляді 2 років обмеження волі.
На підставі ст..70 ч.1 КК України застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити до відбуття покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ст..76 п.п.3,4КК України зобов'язати ОСОБА_8 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання , роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь ОСОБА_9 17224 грн.55 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100000 в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну чинність ОСОБА_7 обрати у вигляді домашнього арешту.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну чинність ОСОБА_8 залишити особисте зобов'язання.
Речові докази: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 повернути потерпілій ОСОБА_9 .
На вирок може бути подана апеляція в Запорізький апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення вироку.
Суддя: ОСОБА_1