33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 серпня 2014 року Справа № 906/482/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Мамченко Ю.А.
судді Дужич С.П. ,
судді Саврій В.А.
при секретарі Німчук А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Єфременко О.О. (довіреність №14-88 від 18.04.2014 року)
відповідача: Боголюб А.В. (довіреність №б/н від 17.07.2013 року)
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" на рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.2014 року у справі № 906/482/14 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"
про стягнення 10553984,91 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 16 червня 2014 року у справі №906/482/14 позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський р-н., вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) (надалі - позивач) до Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго» (13312, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Шевченка, буд.23, код ЄДРПОУ 32794899) (надалі - відповідач) про стягнення 10553984,91 грн. задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 9501557,76 грн. основного боргу; 704594,86 грн. пені; 219299,62 грн. 3% річних; 90283,25 грн. інфляційних втрат; 72815,15 грн. судового збору. В задоволенні позову в частині стягнення 14871,66 грн. пені, 15001,30 грн. інфляційних, 8376,46 грн. річних відмовлено /а.с.86-89/.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що відповідач всупереч умовам договору, статтям 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України неналежним чином виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Комунальне підприємство «Бердичівтеплоенерго» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.2014 року у справі №906/482/14 в частині задоволення стягнення пені у сумі 704594,86 грн., інфляційних у сумі 90283,25 грн. та 3% річних у сумі 219299,62 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені, інфляційних та 3% річних на 90% /а.с.95-97/. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що КП «Бердичівтеплоенерго» знаходиться у вкрай важкому фінансовому становищі, нарахування та подальше стягнення з підприємства штрафних санкцій неминуче призведе до негативних наслідків, таких як утворення заборгованості по заробітній платі перед 275 працівниками КП «Бердичівтеплоенерго» та виплатам по листкам непрацездатності, значно підвищить рівень соціальної напруженості у трудовому колективі, а також підприємство не зможе своєчасно розрахуватись по платежам до бюджету, що призведе до нарахування ще більше штрафних санкцій, що виключить надалі можливість розрахунку із НАК «Нафтогаз України» та може спричинити надзвичайні наслідки екологічного, техногенного, санітарно-епідемічного та соціального характеру, оскільки підприємство є єдиними підприємством по наданню послуг з центрального опалення в місті Бердичів, а це близько 13,5 тис. сімей, а також школи, дитячі садки, заклади охорони здоров'я, культури та спорту.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07 липня 2014 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 28 серпня 2014 року /а.с.94/.
Позивач своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (покупець) укладено Договір №13/2364-БО-10 купівлі-продажу природного газу з додатковою угодою до нього /далі - договір, а.с.14-20/, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (пункт 1.1).
Пунктом 3.3 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця
Згідно пункту 3.4 договору, вищевказаний Акт приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що ціна за 1000,0 куб.м. природного газу становить 4661,74грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом , податку на додану вартість.
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1. договору).
Додатковою угодою №1 від 16.07.2013 року /а.с.20/ до договору купівлі-продажу природного газу сторони внесли зміни до пункту 5.2 договору на купівлю-продаж природного газу, зменшивши ціну природного газу до 4588,54грн. за 1000 куб.м..
Судами обох інстанцій встановлено, що на виконання умов договору №13/2364/10 від 28.12.2012 року протягом січня-грудня 2013 року НАК "Нафтогаз України" поставлено відповідачу природний газ в об'ємі 3167,106 тис.куб.м. на загальну суму 14688157,76 грн..
Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 26.09.2013 року (за січень 2013 року) /а.с. 21/; від 26.09.2013 року (за лютий 2013 року) /а.с. 22/; від 26.09.2013 року (за березень 2013 року) /а.с. 23/; від 26.09.2013 року (за квітень 2013 року) /а.с. 24/; від 31.10.2013 року (за жовтень 2013 року) /а.с. 25/; від 30.11.2013 року (за листопад 2013 року) /а.с. 26/; від 31.12.2013 року (за грудень 2013 року) /а.с. 27/.
Апелянт, всупереч умовам договору, статтям 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, неналежним чином виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді першої інстанції перед позивачем існує заборгованість в сумі 9501557,76 грн..
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Враховуючи зазначене, сума боргу відповідача перед позивачем по оплаті за отриманий у січні-грудні 2013 року природний газ становить 9501557,76 грн. та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву №332 від 13.06.2014 року.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про підставність задоволення позовних вимог в частині стягнення 9501557,76 грн. основного боргу.
Що стосується нарахованої позивачем пені за порушення скаржником своїх зобов'язань по оплаті переданого природного газу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Зі змісту статті 610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, порушення відповідачем строків оплати за переданий природний газ, є порушенням зобов'язання, що відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Позивачем заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 719466,52 грн..
З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується (пункт 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", частині 6 статті 232, частині 2 статті 343 Господарського кодексу України, оскільки інше не передбачено Договором №13/2364-БО-10.
Окрім того, у пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Виходячи зі змісту частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, як судом першої інстанції так і апеляційним судом прийнято до уваги, що період нарахуванням пені у календарних днях не повинен перевищувати 183 дні.
Колегією суддів перевірено здійснений місцевим господарським судом розрахунок пені та визнано його арифметично вірним з огляду на наступне.
У січні 2013 року сума боргу становила 3405440,10 грн.; період прострочення з 14.02.2013 року по 13.08.2013 року; кількість днів прострочення 181 день; сума пені з урахуванням часткових проплат, становить 88126,87 грн. У стягненні пені в сумі 10496,18 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
У лютому 2013 року сума боргу становила 2773732,92 грн.; період прострочення з 14.03.2013 року по 13.09.2013 року; кількість днів прострочення 183 дні; сума пені становить 198872,85 грн. У стягненні пені в сумі 1139,89 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
У березні 2013 року сума боргу становила 2613406,49 грн.; період прострочення з 14.04.2013 року по 13.10.2013 року; кількість днів прострочення 182 дні; сума пені становить 182007,65 грн. У стягненні пені в сумі 1074,00 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
У квітні 2013 року сума боргу становила 1128121,47 грн.; період прострочення з 14.05.2013 року по 13.11.2013 року; кількість днів прострочення 183 дні; сума пені становить - 77114,06 грн. У стягненні пені в сумі 463,60 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
У жовтні 2013 року сума боргу становила 952859,98 грн.; період прострочення з 14.11.2013 року по 27.03.2014 року; кількість днів прострочення 133 дні; сума пені становить - 45136,85 грн. У стягненні пені в сумі 339,37 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
У листопаді 2013 року сума боргу становила 1405266,67 грн.; період прострочення з 14.12.2013 року по 27.03.2014 року; кількість днів прострочення 103 дні; сума пені становить - 51552,11 грн. У стягненні пені в сумі 500,51 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
У грудні 2013 року сума боргу становила 2409330,13 грн.; період прострочення з 14.01.2014 року по 27.03.2014 року; кількість днів прострочення 72 дні; сума пені становить - 61784,47 грн. У стягненні пені в сумі 858,11 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, обгрунтованою до стягнення є пеня на загальну суму 704594,86 грн. (88126,87 грн. + 198872,85 грн. + 182007,65 грн. + 77114,06 грн. + 45136,85 грн. + 51552,11 грн. + 61784,47 грн.).
Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, позивач просив стягнути з відповідача 105284,55грн. інфляційних та 227676,08грн. 3% річних.
За частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовується за наявності порушення будь-якого грошового зобов'язання (пункт 6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (пункт 4.1 Постанови № 14).
Колегією суддів перевірено розрахунок 3 % річних, який здійснений місцевим господарським судом та встановлено наступне.
За січень 2013 року в період з 14.02.2013 року по 13.09.2013 року з урахуванням часткових проплат, сума 3% річних становить 16873,67грн. У задоволенні 3307,31 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
За лютий 2013 року в період прострочення з 14.03.2013 року по 27.03.2014 року, з урахуванням часткових проплат, сума 3% річних становить 61926,41 грн. У задоволенні 4369,79 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
За березень 2013 року в період прострочення з 14.04.2013 року по 27.03.2014 року, сума 3% річних становить 74535,78 грн. У задоволенні 214,80 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
За квітень 2013 року в період прострочення з 14.05.2013 року по 27.03.2014 року, сума 3% річних становить 29392,97 грн. У задоволенні 92,72 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
За жовтень 2013 року в період прострочення з 14.11.2013 року по 27.03.2014 року, сума 3% річних становить 10416,20 грн. У задоволенні 78,31 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
За листопад 2013 року в період прострочення з 14.12.2013 року по 27.03.2014 року, сума 3% річних становить 11896,64 грн. У задоволенні 115,50 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
За грудень 2013 року в період прострочення з 14.01.2014 року по 27.03.2014 року, сума 3% річних становить 14257,95 грн. У задоволенні 198,03 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
Відтак, обгрунтованою до стягнення 3% річних є сума 219299,62 грн. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні 8376,46 грн. 3% річних.
Стосовно заявлених до стягнення інфляційних нарахувань в загальній сумі 105284,55 грн..
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (пункт 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14).
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція (абзац 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14).
Апеляційним господарським судом визнається арифметично вірним наступний розрахунок інфляційних втрат.
За лютий 2013 року в період з квітня 2013 року по лютий 2014 року сума інфляційних втрат становить 8360,59 грн.
За березень 2013 року в період з травня 2013 року по лютий 2014 року із суми боргу 2613406,49 грн., сума інфляційних втрат становить 31370,01 грн.
За квітень 2013 року в період з червня 2013 року по лютий 2014 року із суми боргу 1128121,47 грн., сума інфляційних втрат становить 12400,88 грн. У стягненні 1140,52 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
За жовтень 2013 року в період з грудня 2013 року по лютий 2014 року із суми боргу 952859,98 грн., сума інфляційних втрат становить 12436,79 грн. У стягненні 1930,59 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
За листопад 2013 року в період з січня 2014 року по лютий 2014 року із суми боргу 1405266,67 грн., сума інфляційних втрат становить 11259,00 грн. У стягненні 7082,62 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
За грудень 2013 року в період лютого 2014 року із суми боргу 2409330,13 грн., сума інфляційних втрат становить 14455,98 грн. У стягненні 4847,57 грн. місцевим судом правомірно відмовлено.
Загалом обґрунтованими до стягнення є інфляційні втрати в розмірі 90283,25 грн. У стягненні 15001,30 грн. місцевим господарським судом правомірно відмовлено.
Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду розглянуто доводи апелянта щодо відмови місцевого господарського суду у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних та річних до 10%, яке обґрунтоване збитковістю підприємства та встановлено наступне.
Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З наведеного вбачається, що закон не надає суду право зменшувати розмір інфляційних та річних при винесенні рішення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пункт 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.
Так, наданими до справи документами підтверджено викладені у відзиві №332 від 13.06.2014 року обставини. Зокрема, збитковість діяльності підприємства вбачається зі звіту про фінансові результати КП "Бердичівтеплоенерго" за 2013 рік, де збиток підприємства складає 10944000,00грн., довідками підприємства про значну дебіторську заборгованість та про відсутність достатньої суми коштів для погашення цієї заборгованості. На підтвердження існування заборгованості у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням різниці в тарифах, відповідачем також надано наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №545 від 29.07.2013 про включення КП "Бердичівтеплоенерго" до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості.
Разом з тим, відсутність вини відповідача у виникненні боргу, заборгованість перед відповідачем інших осіб по сплаті послуг з теплопостачання, тяжкий фінансовий стан відповідача, не перевищення розміру пені збитків позивача не є винятковими обставинами і не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язання шляхом зменшення розміру неустойки.
Крім того, колегією суддів береться до уваги те, що згідно з актами приймання-передачі природного газу у січні - грудні 2013 року кінцевим споживачем послуг, для забезпечення надання яких було передано природний газ, визначено бюджетні установи та організації, яким відповідач, згідно з законодавством, має право нараховувати штрафні санкції за несвоєчасне проведення розрахунків.
Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про часткове задовоелння позовних вимог, а саме в розмірі 10515735,49грн., з яких: 9501557,76 грн. - основний борг, 704594,86 грн. - пеня, 90283,25 грн. - інфляційні, 219299,62 грн. - 3% річних.
Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.14 р. у справі №906/482/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу № 906/482/14 повернути господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Саврій В.А.