26.08.14р. Справа № 904/5787/14
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ-ДНЕПР", м.Дніпропетровськ
до приватного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м.Нікополь, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором поставки
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
Від позивача: представник Різниченко О.О. та Вітько Д.С. - довіреність № 1 від 23.07.14р.;
Від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Днепр", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод", м.Нікополь, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 1732,52грн. (з яких 1455,60грн. - основна заборгованість; 107,74грн. - пеня; 19,29грн. - 3% річних; 149,89грн. - інфляційні втрати).
Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 2/07 від 30.07.14р. ухвалою суду від 06.08.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 26.08.14р.
Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду з відміткою пошти "адресат выбыл с этого адреса".
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 14.08.14р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 11.08.14р.
26.08.14р. повноважні представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні в повному обсязі; просили суд розглянути справу без участі повноважного представника відповідача, оскільки останній про розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідач не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, з заявами та клопотанням до суду не звертався, відзив на позов не надав, витребуванні судом документи не представив.
Абзацом 1 п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні, яке відбулося 26.08.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -
16.12.13р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Днепр" (далі по тексту - позивач, постачальник) та приватним акціонерним товариством "Нікопольський ремонтний завод" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір №161213/1 (далі по тексту - договір).
Пунктом 1.1 договору визначено, що на умовах, викладених у розділах даного договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі по тексту - товар). Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатку до даного договору, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна товару, який поставляється за даним договором, визначається в гривнях і вказана в Специфікаціях до даного договору. Ціна товару не включає НДС, порядок нарахування якого установлено Податковим кодексом України.
Пунктом 2.3 договору визначено, що ціна товару, яка вказана у додатках до даного договору, є фіксованою і не підлягає збільшенню.
Відповідно до пункту 2.4 договору, сума договору складається із сум Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.2 договору визначено, що товар поставляється партіями в строки узгоджені сторонами у Специфікаціях.
Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки за даними договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків по факту поставки кожної узгодженої сторонами партії товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів, які розраховуються з дня наступного за днем поставки даної партії товару та виставлення рахунку на оплату даної партії товару. Сторони в Специфікаціях на поставку кожної конкретної партії товару можуть узгодити інший порядок розрахунків, який відрізняється від порядку, вказаного в даному пункті, як у відношенні всієї партії товару, так і у відношенні окремих найменувань товару, які входять в дану партію. При оплаті з відстрочкою платежу оплата здійснюється покупцем за фактично прийняту вагу (прийняту кількість).
Даний договір вступає в силу з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.14р., а в частині не виконаних зобов'язань за договором - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 10.1 договору).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №РН-0088 від 17.12.13р. на суму 1119,60грн. (а.с.17) та №РН-0102 від 24.12.13р. на суму 336,00грн. Всього товару поставлено на загальну суму 1455,60грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№5 від 06.06.14р. сплатити існуючу заборгованість.
Претензія позивача залишена без відповіді та задоволення.
Станом на час розгляду справи відповідач заборгованість перед позивачем у розмірі 1455,60грн. не погасив та не скористався правом на судовий захист.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1455,60грн. основної заборгованості, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Доказів оплати заборгованості в сумі 1455,60грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.1 договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору, винна сторона несе відповідальність у відповідності до діючого законодавства України з відшкодуванням стороні, яка належним чином виконує зобов'язання за договором фактично завдані збитки.
Пунктом 7.5 договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків по даному договору покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочки.
Позивач нарахував відповідачу до стягнення пеню у розмірі 107,74грн.
Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав позовну вимогу про стягнення пені у розмірі 107,74грн. такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути 19,29грн. 3% річних та 149,89грн. інфляційних втрат.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав позовні вимоги про стягнення 19,29грн. трьох відсотків річних та 149,89грн. інфляційних втрат, такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.
Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод" (53201, Дніпропетровська область, м.Нікополь, пр.Трубників, 56; ідентифікаційний код 31167067) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Днепр" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Краснозаводська, 54а; ідентифікаційний код 34513011) 1455,60грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят п'ять грн. 60 коп.) - основна заборгованість; 107,74грн. (сто сім грн. 74 коп.) - пеня; 19,29грн. (дев'ятнадцять грн. 29 коп.) - 3% річних; 149,89грн. (сто сорок дев'ять грн. 89 коп.) - інфляційні втрати; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
28.08.14р.
Суддя І.В. Петренко