26.08.14р. Справа № 904/5738/14
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕГМОНТ УКРАЇНА", м.Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "БІЗНЕСКОНТАКТ", м.Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості за договором поставки
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
Від позивача: представник Василенко Я.О. - довіреність № б/н від 17.02.14р.;
Від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Егмонт Україна", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бізнесконтакт", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 958358,94грн. основного боргу за договором поставки №010813 від 01.09.13р.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 30.07.14р. ухвалою суду від 05.08.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 26.08.14р.
Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Позивач про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідач про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 27.08.14р. з відміткою представника відповідача про отримання 20.07.14р. ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 26.08.14р.
26.08.14р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі; просив суд розглянути справу без участі повноважного представника відповідача, оскільки останній про розгляд справи повідомлений належним чином.
Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, відзив на позов не надав, витребуванні судом документи не представив.
Господарський суд в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовив, з огляду на його необґрунтованість.
Абзацом 1 п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні, яке відбулося 26.08.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -
01.09.14р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Егмонт Україна" (далі по тексту - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бізнесконтакт" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір поставки №010813 (далі по тексту - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору на умовах, викладених в розділах цього договору, постачальник зобов'язується в обумовлений строк передати покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити.
Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, ціна, кількість поставленого товару визначаються у специфікації, яка додається до цього договору (додаток №1).
Відповідно до пункту 1.3 договору товар поставляється окремими партіями, в терміни (періоди) поставки передбачені Специфікацією чи іншими додатками до договору, протягом дії всього строку договору. Під товарною партією розуміють весь товар, одноразово замовлений покупцем і поставлений постачальником.
Згідно з пунктом 2.1 договору загальна сума договору складає суму товару, отриманого за всіма накладними.
Пунктом 2.2 договору визначено, що ціна за цим договором встановлена в гривнях і зазначена в специфікації до цього договору.
Відповідно до пункту 2.4 договору рекомендована ціна подальшого продажу товару покупцем може бути відображена постачальником в специфікації до даного договору.
Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки за договором здійснюються покупцем за фактом поставки кожної узгодженої сторонами партії товару протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки у відповідності до виставленого рахунка постачальника.
Сума платежу на момент оплати буде зменшена на вартість товару, підготовленого покупцем до повернення, згідно з графіком повернення.
Пунктом 4.2 договору визначено, що у разі неможливості оплати товару в зазначений у п.4.1 договору термін, покупець повинен негайно повідомити про це постачальника та узгодити з ним порядок розрахунків.
Відповідно до пункту 7.2 договору обов'язками покупця є прийняти товар, поставлений згідно умов договору (підпункт 7.2.1 договору) та оплачувати товар відповідно до умов договору (підпункт 7.2.2 договору).
Договір діє з моменту його підписання до 31.12.13р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 11.1 договору).
01.09.13р. між позивачем та відповідачем укладено протокол розбіжностей в якому сторони зокрема узгодили викласти пункт 4.1 договору в наступній редакції:
"Оплата друкованої продукції, що поставляється згідно договору, здійснюється поетапно:
1 етап - оплачується 70% (сімдесят відсотків) вартості відвантаженої друкованої продукції протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати здійснення поставки товару на склад покупця, яка вказана у товарно-видатковій накладній;
2 етап - оплата решти вартості поставленої друкованої продукції за вирахуванням вартості повернень нереалізованої друкованої продукції, якщо вони зроблені згідно умов цього договору, протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати здійснення поставки такої друкованої продукції".
Позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору та на підставі видаткових накладних (а.с.26-69) поставив відповідачу товар на загальну суму 5109353,78грн.
Скориставшись своїм правом на повернення товару, відповідачем на підставі накладних повернення (а.с.70-154) повернуто позивачу товар на загальну суму 1974130,69грн.
В порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач з позивачем вчасно не розрахувався за отриманий товар, у зв'язку з чим, станом на 21.07.14р., за видатковими накладними С-00002277 від 24.03.14р.; С-00002567 від 31.03.14р.; С-00002861 від 07.04.14р.; С-00003036 від 14.04.14р.; С-00003294 від 22.04.14р.; С-00003443 від 28.04.14р.; С-00003929 від 12.05.14р.; С-00004445 від 26.05.14р.; С-00004820 від 10.06.14р.; С-00005026 від 16.06.14р.; С-00005260 від 23.06.14р. утворилася заборгованість у розмірі 958358,94грн., яка і стала підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Відповідач не скористався правом на судовий захист.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 958358,94грн. основної заборгованості за договором, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.
Доказів оплати товару в сумі 958358,94грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
В якості додаткового доказу заборгованості відповідача до матеріалів справи позивачем долучено акт звірки взаєморозрахунків за договором №010813 від 01.08.13р., тобто договором на підставі якого позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 19167,18грн.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Бізнесконтакт" (49089, м.Дніпропетровськ, вул.Автотранспортна, 2, офіс 307-В; ідентифікаційний код 38115104) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Егмонт Україна" (03680, м.Київ, вул.Димитрова, 5, корп.10а; ідентифікаційний код 34979436) 958358,94грн. (дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч триста п'ятдесят вісім грн. 94 коп.) - основна заборгованість; 19167,18грн. (дев'ятнадцять тисяч сто шістдесят сім грн. 18 коп.) - судовий збір, видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
28.08.14р.
Суддя І.В. Петренко
Згiдно з оригіналом
Помічник судді В.С. Лисаченко