ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/14491/14 07.08.14
За позовом Київського казенного експериментального протезно - ортопедичного підприємства
До Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»
Про стягнення 9 644,14 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники сторін:
від позивача не з?явився;
від відповідача -1 Оберемко Р.А. - представник за довіреністю;
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.08.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 9 644,14 грн. недоотриманих доходів, в тому числі: 5 366,80 грн. орендної плати з ПДВ (20%), 3 121,98 грн. витрат по електроенергії, 118,00 грн. витрат за землю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/14491/14, розгляд справи призначено на 07.08.2014.
Позивач в судове засідання 07.08.2014 представників не направив, проте, в поданому 01.08.2014 через канцелярію суду повідомленні просив суд розглядати справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Також, в судовому засіданні 07.08.2014 судом розглянуто заявлене відповідачем клопотання про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Міністерства фінансів України. Клопотання мотивоване тим, що рішення зі спору вплине на права та обов?язки Міністерства фінансів України як основного акціонера банку та центрального органу державної влади відносно фінансових зобов?язань суб?єктів державного сектору економіки.
Частиною 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає, оскільки рішення зі вказаного спору не може вплинути на права або обов'язки Міністерства фінансів України саме щодо однієї з сторін спору, а та обставина що вказаний орган є акціонером відповідача - не є такою підставою, оскільки ст. 27 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість залучення державного органу, лише у спорах які стосуються майна відповідного суб?єкта господарювання, а спір у справі № 910/14491/14 не є спором про майно відповідача.
Таким чином, клопотання про залучення до участі у розгляді справи Міністерства фінансів України третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судом відхиляється як безпідставне.
В судовому засіданні 07.08.2014 суд перейшов до розгляду справи по суті, оскільки неявка представників позивача не є перешкодою для вирішення спору.
Позов мотивований тим, що на території підприємства позивача відповідачем було розміщено банкомат з метою отримання працівниками позивача заробітної плати. Банкомат розміщувався на території позивача з 2011 по 2013 роки. За результатами проведеної ревізії Державною фінансовою інспекцією в м. Києві, було встановлено, що в період розміщення банкомату з 01.01.2012 по 01.10.2013, державним бюджетом та позивачем недоотримано доходи загалом в сумі 9 644,14 грн., в тому числі: 5 366,80 грн. орендної плати з ПДВ (20%), 3 121,98 грн. витрат по електроенергії, 118,00 грн. витрат за землю, які позивач просив суд стягнути з відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.08.2014 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. У письмовому відзиві на позов відповідач вказував на те, що між ним та позивачем правовідносини з оренди майна не виникали, відповідач не користувався приміщеннями позивача, а навпаки, позивач користувався майном відповідача (банкоматом) для виплати заробітної плати працівникам. Крім того, відповідач наголошував, що заявлена позивачем до стягнення сума не обґрунтована, а Акт Державної фінансової інспекції в м. Києві № 06-30/2771 від 20.12.2013 не є підставою для стягнення грошових коштів в сумі 9 644,14 грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
За результатами ревізії позивача за період з 01.01.2012 по 01.10.2013, проведеної Державною фінансовою інспекцією в м. Києві, складено акт № 06-30/2771 від 20.12.2013. Ревізією встановлено, що на території підприємства знаходиться банкомат ПАТ «АКБ «Київ» і займає загальну площу залу 0,81 кв.м, про що складений акт контрольних обмірів. Відповідно наданого до ревізії листа позивача №1753/14 від 13.11.2012 встановлено, що протягом 2011-2012 років на території позивача розміщений банкомат без укладання договору оренди нерухомого майна, що знаходиться на території державної власності. Також, під час ревізії було проведено зустрічну звірку в ПАТ «АКБ «Київ», до якої документи, щодо розташування банкомату на території позивача не надано.
В поясненні начальника відділу юридичного та кадрового забезпечення Суботенко Ю.В. з приводу розташування банкомату зазначено про те, що протягом 2001 року з дозволу колишнього директора позивача ОСОБА_3 був встановлений банкомат, який і на даний час знаходиться на території позивача.
В Акті № 06-30/2771 від 20.12.2013 Державною фінансовою інспекцією в м. Києві зроблено висновок про те, що в порушення вимог п. 4 ст. 77 Господарського кодексу України та п. 12 Статуту Київського казенного експериментального протезно - ортопедичного підприємства , п. 1 ст. 2, ст. 10, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269, п. 1, 2, 4, 17 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, яка затверджена постановою КМУ від 04.10.1995 № 768, колишнім директором позивача ОСОБА_3 без погодження Міністерства соціальної політики України, було встановлено банкомат ПАТ «АКБ «Київ» у приміщенні позивача площею 0,81 кв.м. без укладання договору оренди в період з 01.01.2012 по 01.10.2013, внаслідок чого позивачем та Державним бюджетом України недоотримано доходів на загальну суму 9 644,14 грн., в тому числі: 5 366,80 грн. орендної плати з ПДВ (20%), 3 121,98 грн. витрат по електроенергії, 118,00 грн. витрат за землю. Внаслідок вищезазначеного, позивачем втрачено доходів у вигляді 30% вартості орендної плати та відшкодування витрати по електроенергії та плати за землю на загальну суму 5 908,38 грн. та недоотримано доходів Державним бюджетом (відрахування 70% орендної плати) на загальну суму 3 735,76 грн.
Не погоджуючись з висновками Державної фінансової інспекції в м. Києві у Акті № 06-30/2771 від 20.12.2013, позивач звернувся з відповідними запереченнями, на які Державною фінансовою інспекцією в м. Києві було надано висновки про відхилення заперечень від 20.01.2014, затверджені Заступником начальника Дерфінінспекції в м. Києві.
Відповідно до Довідки зустрічної звірки з метою підтвердження виду, обсягу операції та розрахунків, що здійснювалися між ПАТ «АКБ «Київ» та Київським казенним експериментальним протезно - ортопедичним підприємством за період 01.01.2012 по 01.10.2013, складеної Державною фінансовою інспекцією в м. Києві 05.11.2013 за № 06-31/2395, за період з 01.01.2012 по 01.10.2013 року взаєморозрахунки між банком та підприємством проводились відповідно договорів, а саме:
- договір про відкриття юридичною особою поточних рахунків на користь фізичних осіб для зарахування заробітної плати та інших виплат від 12.09.2011 №04-Т-12614/2, укладений між ПАТ «АКБ «Київ», в особі директора Подільского відділення Банку Лазаренко JI.I. та Київським казенним експериментальним протезно - ортопедичним підприємством в особі директора підприємства ОСОБА_3;
- договір про надання послуг від 11.01.2011 №S003/006 з додатковою угодою від 23.06.2006 року № 1, укладений між ПАТ «АКБ «Київ», в особі директора Подільського відділення банку Носаля О.Я. та Київським казенним експериментальним протезно - ортопедичним підприємством в особі директора ОСОБА_3
Відповідно до договорів, ПАТ «АКБ «Київ» надає послуги Київському казенному експериментальному протезно - ортопедичному підприємству по зарахуванню заробітної плати інших виплат працівникам Київського казенного експериментального протезно - ортопедичного підприємства, передбачених чинним законодавством в безготівковому порядку на особові картрахунки працівників Київського казенного експериментального протезно - ортопедичного підприємства.
Також, у Довідці за № 06-31/2395 від 05.11.2013, вказано, що договори оренди, укладені між ПАТ «АКБ «Київ» та Київським казенним експериментальним протезно - ортопедичним підприємством, чи інші підтверджуючі документи розташування майна банку (банкомату) на території позивача, до перевірки не надані.
19.02.2014 позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією № 195/14, в якій просив перерахувати на відповідний рахунок недоотримані доходи загалом в сумі 9 644,14 грн., в тому числі: 5 366,80 грн. орендної плати з ПДВ (20%), 3 121,98 грн. витрат по електроенергії, 118,00 грн. витрат за землю.
Відповідач листом від 28.02.2014 № 10/405 претензію позивача відхилив.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача недоотриманого доходу загалом в сумі 9 644,14 грн., в тому числі: 5 366,80 грн. орендної плати з ПДВ (20%), 3 121,98 грн. витрат по електроенергії, 118,00 грн. витрат за землю. Проте, в обґрунтування заявлених до стягнення сум позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів в підтвердження того, що саме з вини відповідача позивачем недоотримано вказаний дохід, а також не надано доказів того, що вказаний дохід недоотримано позивачем внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань. У зв'язку з чим підстави для покладення на відповідача відповідальності за наслідки відповідного порушення у вигляді недоотриманого доходу в сумі 9 644,14 грн. згідно ст. 22 Цивільного кодексу України у суду відсутні.
За таких обставин позов задоволенню не підлягає.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 22.08.2014
Суддя Ю.М. Смирнова